Визначний архітектор, інженер, педагог, підприємець та меценат, один із найвпливовіших діячів архітектури та містобудування в Галичині кінця ХІХ – початку ХХ століття. Народився в Долині, вивчав архітектуру та інженерну справу в Технічній академії у Львові (сьогодні — Національний університет “Львівська політехніка”). У 1868 році він вступив на технічний відділ, а в 1875 році завершив навчання з відзнакою.
Левинський розпочав свою кар’єру, створивши архітектурне бюро, а згодом і фірму будівельних матеріалів, яка спеціалізувалася на керамічних виробах. Його підприємства виготовляли якісні будівельні матеріали, зокрема декоративні плитки, кахлі, теракотові елементи, що використовувалися для оздоблення фасадів та інтер’єрів. Він був одним із піонерів промислового виробництва будівельних матеріалів у Львові та забезпечував високоякісними матеріалами проєкти багатьох архітекторів того часу. Крім того, Левинський відзначався новаторським підходом до використання традиційних мотивів у дизайні, вплітаючи елементи народної архітектури Карпат у модерністські проєкти.
Іван Левинський активно сприяв розвитку професійного середовища. Він був членом і співзасновником Політехнічного товариства у Львові та з 1913 року став членом Українського технічного товариства. Внесок Левинського в освіту також був значним — з 1901 року він був надзвичайним професором будівництва у Вищій технічній школі (сьогодні — Львівська політехніка), а з 1909 року став звичайним професором. Його педагогічна діяльність підготувала покоління архітекторів, серед яких були такі відомі діячі, як Тадеуш Обмінський та Олександр Лушпинський.
Як архітектор, Левинський проєктував численні знакові будівлі Львова, багато з яких стали символами міста. Його стиль характеризувався поєднанням віденської сецесії з елементами українського народного стилю, що додавало проєктам оригінальності та культурної значущості. Серед найбільш відомих робіт Левинського — будівля Торгово-промислової палати, страхове товариство «Дністер», Академічний дім і ансамбль вулиці Асника (нині вул. Богомольця). Ці будівлі вирізняються багатим оздобленням, використанням кераміки та елементів народної символіки.
Крім архітектури житлових та комерційних будівель, Левинський працював над проєктами лікарень і санаторіїв, спрямованих на поліпшення громадського здоров’я. Він проєктував і будував медичні заклади у Львові, Городенці, Коломиї, Тернополі, Ворохті, Заліщиках та Золочеві, що свідчить про його турботу про соціальний добробут.
Іван Левинський був справжнім меценатом, фінансово підтримував молодих архітекторів, мистецькі ініціативи та громадські проєкти. Його діяльність залишила величезний слід у культурному та архітектурному житті Галичини, а його спадщина надихає архітекторів і досі.