Формування вулиці
Будівлю спорудили на східній околиці тодішнього Львова, на Личаківській вулиці — одній з найдавніших магістралей міста, яка з середньовіччя вела у напрямку Винників і далі на схід. На початку ХХ століття ця частина Личакова активно забудовувалася віллами, лікувальними закладами та військовими об’єктами. Санаторій звели на просторій ділянці серед зелені неподалік Кайзервальду (нині парк «Знесіння»), де чисте повітря та природне оточення вважалися важливою складовою лікування.
Хто ж власник?
Будівлю спорудили у 1907–1908 роках (за проєктом, затвердженим у 1908 році) для санаторію Червоного Хреста, який до Першої світової війни належав відомому львівському лікарю Казимиру Солецькому. Проєкт виконав архітектор Олександр Лушпинський у проєктному бюро Івана Левинського, а будівельні роботи здійснила фірма Івана Левинського.
Який вигляд має будинок?
Лічниця є одним із найкращих зразків української сецесії у Львові. Архітектура поєднує принципи модерну із закопанським стилем та мотивами гуцульської дерев’яної архітектури. Будівля має високий стрімкий дах із вежами, асиметричну композицію, еркери, дерев’яні різьблені кронштейни, широкі карнизи та керамічний декор зелених і жовтих відтінків, характерних для гуцульських кахлів. Особливої уваги заслуговує керамічне панно ANNO DOMINI MCMVIII, яке збереглося на фасаді та вказує на рік завершення будівництва. У 1934 році споруду надбудували третім поверхом за проєктом архітектора Вавжинця Дайчака, однак її характерний силует практично не змінився.
Цікаві факти
- Будинок є одним із найвиразніших прикладів синтезу європейського ар-нуво та української народної архітектури.
- Первісно дах був вкритий різнокольоровою черепицею, що підсилювала декоративність споруди.
- Під час Першої світової війни в будинку діяв офіцерський військовий шпиталь, а після Другої світової війни тут розміщувався військовий госпіталь.
- Пам’ятка внесена до Державного реєстру нерухомих пам’яток України як пам’ятка архітектури місцевого значення (охоронний № 4897-Лв).
Що тут тепер?
Будівля й надалі використовується за медичним призначенням. Вона входить до комплексу медичних закладів Державної прикордонної служби України. Останніми роками для пам’ятки розроблено проєкт реставрації та пристосування сходової клітки із встановленням ліфта для забезпечення безбар’єрного доступу, що дозволяє поєднати збереження історичної архітектури із сучасними вимогами до медичних закладів.