Формування вулиці
Вулиця Грицька Чубая, яка до 1944 року мала назву Домагалічів, у радянський період — Академіка Павлова, а з 2022 року названа на честь українського поета Грицька Чубая, сформувалася як частина системної житлової забудови на околицях центрального Львова на межі XIX–XX століть. Район, у якому розташована ця вулиця, належав до історичного передмістя Погулянка, що межувало з Янівським передмістям та вулицями Личаківського і Галицького районів. Протягом кінця ХІХ століття міська влада активно викуповувала приватні землі у власників великих наділів, ділила їх на ділянки під парцеляцію та продавала під забудову — здебільшого для нової хвилі міських інвесторів, що будували прибуткові кам’яниці. Вулиця набула регулярного планування, була короткою за протяжністю, але з виразною периметральною забудовою. Вся вона забудована у стислій часовій рамці – приблизно впродовж одного десятиліття, що надало їй стилістичної цілісності. Характерна ознака вулиці — переважання архітектури віденської орнаментальної сецесії з оздобленням у вигляді кераміки, рослинного декору, фризів, вітражів. Серед забудовників тут працювали відомі львівські архітектори та майстерні, зокрема Іван Левинський, Тадеуш Обмінський, а також інші співробітники будівельної фірми Левинського. Саме завдяки такому поєднанню традиційної забудови з модерновими формами вулиця зберігає унікальну атмосферу початку XX століття.
Про будинок на вул. Грицька Чубая, 4
Будівничі та стилі
Будинок на вул. Грицька Чубая, 4 зведений у 1906 році за проєктом архітектора Тадеуша Обмінського у співпраці з будівельною фірмою Івана Левинського. Це чотириповерхова прибуткова кам’яниця, виконана у стилі орнаментальної сецесії з характерним асиметричним фасадом, керамічним декором, рельєфною ліпниною, рослинними мотивами, сегментованими еркерами та балконами з кованими огорожами. Однією з архітектурних родзинок будинку є декоративні керамічні панно у відтінках бірюзового, гірчичного та коричневого кольорів — типовий елемент майстерні Левинського. Вхід оформлено арковим порталом, інтер’єрна сходова клітка освітлюється через вітражне вікно, що також належить до оригінального проєкту.
Хто ж власник?
Замовником будівництва був А. Піллєр, польський архітектор, підприємець.
Який вигляд має будинок?
Фасад будинку вирізняється асиметрією, присутні ризаліти, еркери, керамічні вставки, сецесійна ліпнина та ковані балкони. Вікна мають опорядження з сандриками й обрамленням. Інтер’єри ймовірно зберегли автентичні перила, плитку терраццо, дерев’яні двері з фрамугами та вітражі.
Цікаві факти
-
Це один з найбільш декоративних будинків вулиці, який зберіг цілісність сецесійного фасаду.
-
Будівля належить до раннього періоду творчості Обмінського як самостійного архітектора поза межами співпраці з Захаревичем.
-
Орнаментальний стиль цієї кам’яниці виразно демонструє симбіоз ремісничого підходу майстерні Левинського і експресивної пластики сецесії Обмінського.
Що тут тепер?
Будівля виконує житлову функцію, частина квартир приватизована, на першому поверсі можливі офіси або сервіси. Фасад добре зберігся, з оригінальними елементами. Будинок є пам’яткою архітектури місцевого значення та охороняється у складі історичного ареалу Львова.
Список літератури
-
Бірюльов Ю. Архітектура Львова: Час і стилі
-
Вуйцик В. Архітектурні ансамблі Львова
-
Мельник І. Вулиці Львова