Будинок Альфреда і Марії Згурських

Формування вулиці

Вулиця академіка Богомольця у Львові сформувалася у межах так званої віллової дільниці на Новому Світі, яка активно забудовувалася наприкінці XIX — на початку XX століття. Раніше ця територія належала до передмістя під назвою Новий Світ, що почало розвиватися у другій половині XIX століття, коли Львів вийшов за межі історичного центру.

Спершу вулиця мала назву Фердинанда (на честь імператора Фердинанда I), а в міжвоєнний період — вулиця Стефана Баторія. Після Другої світової війни вона була перейменована на честь академіка Олександра Богомольця — видатного українського вченого, патофізіолога, президента Академії наук УРСР.

Вулиця Богомольця проектувалася як частина елітної житлової зони, призначеної для представників інтелігенції, професорів, заможних підприємців та урядовців. Тут переважає віллова забудова в стилях модерну, історизму та раннього функціоналізму.

Трасування вулиці прив’язане до природного рельєфу: вона пролягає зі сходу на захід, з плавним вигином, що надає їй затишного, камерного характеру. Просторово вулиця поєднує сучасні вулиці Генерала Чупринки, Коновальця та Котляревського, утворюючи важливий внутрішньоквартальний зв’язок.

Сьогодні вулиця зберігає свою історичну атмосферу та має охоронний статус — як частина архітектурної спадщини Львова.

Будівничі та стилі

Будинок на розі вулиць Академіка Богомольця та Кльоновича у Львові споруджений у 1907–1908 роках за проєктом архітектора Юліана Цибульського для адвоката Альфреда Зґурського та його дружини Марії. Спочатку триповерховий, у 1928 році він був надбудований четвертим поверхом за проєктом архітектора Генрика Орлеана. Архітектурний стиль поєднує елементи історизму та орнаментальної сецесії.

Хто ж власник?

Першими власниками були Альфред та Марія Зґурські. У 1922 році будинок перейшов до Юзефа Зельцера, який того ж року продав його Юзефу та Ружі Стриєрам.

Який вигляд має будинок?

Чотириповерхова кам’яниця з підвалами, мурована з цегли та отинькована. Перекриття підвалів виконані за системою Кляйна, міжповерхові — залізобетонні. Дах двосхилий, покритий пофарбованою бляхою. Будинок утворює спільне подвір’я з сусідніми будівлями на вулиці Кльоновича.

В об’ємно-просторовому вирішенні будинку домінує наріжник із зрізаним кутом, підкреслений еркером. Фасади асиметричні. Стилістика – стримана, поєднує елементи неокласицизму і сецесії. Рустований партер відділений міжповерховою тягою. 2-й – 3-й поверхи почленовані рустованими лізенами, з ліпними вінками угорі. Вікна мають профільовані обрамлення та лінійні сандрики. Балкони на східному фасаді підтримуються кронштейнами, прикрашеними сецесійною ліпниною, проте ковані огорожі – неокласицистичні з характерними вінками. 4-й поверх, добудований під час реконструкції у міжвоєнний період, за стилістикою не відрізняється від нижчої частини будинку. Сецесійне вирішення має металева дверна столярка головного порталу.

Цікаві факти

У 1930-х роках у будинку розміщувалися електромеханічний заклад “Мікрон” та фабрика паперових виробів “Рапід-Мілль”.

Що тут тепер?

Нині будинок використовується як житловий.

Джерела