Формування вулиці
Вулиця Грицька Чубая, яка до 1944 року мала назву Домагалічів, а пізніше — Академіка Павлова, сформувалась на межі XIX–XX століть у межах передмістя Погулянка. У 1900-х роках ця територія активно забудовувалась у межах муніципальної програми розширення житлових районів Львова. Місто здійснювало парцеляцію земель, викуповуючи великі ділянки й розбиваючи їх під щільну прибуткову забудову для середнього класу. Вулиця отримала чітке лінійне планування, з парними будинками, спорудженими упродовж 1905–1910 років, що створило єдиний стильовий ансамбль. Архітектура вулиці демонструє яскраві риси віденської орнаментальної сецесії: використання керамічних панно, вітражів, гіпсового ліплення та декоративних маскаронів. Провідну роль у забудові відігравала будівельна фірма Івана Левинського, архітектори якої працювали в тісному тандемі з художниками і майстрами прикладного мистецтва. Завдяки компактності, чіткій стилістиці та гармонійному декору, вулиця Чубая зберегла свою архітектурну цілісність донині.
Про будинок на вул. Чубая, 3
Будівничі та стилі
Будинок споруджено у 1905–1906 роках за проєктом архітектора Тадеуша Обмінського, реалізованого будівельною фірмою Івана Левинського. Замовниками виступили брати Юзеф та Александер Ельстери. Це триповерхова прибуткова кам’яниця у стилі орнаментальної сецесії, яка за композицією, фасадним рішенням і внутрішнім плануванням становить єдиний архітектурний комплекс із сусіднім будинком №1. Фасад симетричний, оздоблений пластичними маскаронами, ліпним рослинним орнаментом та елементами з гіпсу, що підкреслюють віконні прорізи верхніх поверхів.
Хто ж власник?
Первісними власниками були брати Ельстери — відомі львівські підприємці єврейського походження, які інвестували у житлову забудову. Будинок функціонував як дохідна кам’яниця, де квартири орендували представники середнього класу: службовці, інтелігенція, ремісники. У радянський період будинок було націоналізовано, з 1990-х років — переважна більшість квартир приватизована.
Який вигляд має будинок?
Це триповерхова споруда з високим цоколем і симетричним фасадом. Вікна верхніх поверхів оздоблені ліпними масками та орнаментами, а композиція фасаду вирізняється виразною пластикою. Вхід оформлений прямокутним порталом. У сходовій клітці зберігся оригінальний вітраж, який виконує як естетичну, так і функціональну роль — освітлення внутрішнього простору. В інтер’єрі також могли зберегтися тераццо, дерев’яні фрамуги, ковані перила.
Цікаві факти
-
Будинок №3 зведено водночас із сусіднім №1 — вони мають ідентичне планування та фасадні мотиви.
-
Ліпні маскарони — типова декоративна деталь, якою Обмінський оздоблював фасади своїх кам’яниць.
-
Сходова клітка з вітражем — характерна ознака співпраці архітектора з майстрами прикладного мистецтва фірми Левинського.
Що тут тепер?
Будинок залишається житловим багатоквартирним, більшість квартир приватизовані.
Список літератури
-
Бірюльов Ю. Архітектура Львова: Час і стилі
-
Вуйцик В. Архітектурні ансамблі Львова
-
Мельник І. Вулиці Львова
-
Центральний державний історичний архів України у Львові