Формування вулиці
Вулиця Хотинська виникла на початку ХХ століття в межах району Клепарів, який активно розвивався після спорудження головного залізничного вокзалу у Львові в середині ХІХ століття. Ця територія перетворилася на один із ключових транспортно-інфраструктурних вузлів міста та стала осередком для нової житлової забудови — зокрема для працівників залізниці, міських служб, ремісників та дрібних підприємців. Район отримав регулярну сітку вулиць із компактними кварталами, де з’являються як приватні кам’яниці, так і громадські будівлі.
Хотинська вулиця, ймовірно, отримала свою назву у міжвоєнний період на честь давнього міста Хотина — символу української військової звитяги та фортифікації. Вулиця була типовим прикладом регламентованої забудови початку ХХ століття. Після 1945 року район зберіг свій житловий характер. Завдяки сусідству з головним вокзалом, тут тривалий час мешкали службовці залізниці, вчителі, лікарі, ремісники.
2. Про будинок на вул. Хотинська, 1
Будівничі та стилі
Кам’яниця на вул. Хотинській, 1 зведена у 1906–1907 роках за проєктом архітектурно-будівельного бюро Івана Левинського, у співпраці з архітектором Тадеушем Обмінським. Це чотириповерхова будівля, споруджена у стилі львівської сецесії (модерну), з елементами неоготики. Фасад симетричний, композиційно врівноважений, із акцентом на декоративну пластику та виразну структуру вертикалей.
Характерні риси фасаду — ліпні вставки, витягнуті віконні прорізи, еркер з балконом, трикутні фронтони та складні ковані елементи. Використання складних форм, асиметрії, лінійної декорації та поєднання матеріалів — усе це типово для робіт майстерні Левинського.
Хто ж власник?
Первинним власником кам’яниці, найімовірніше, був приватний інвестор — можливо, пов’язаний з залізничною службою або міським чиновництвом. Як і багато будинків цього району, кам’яниця зводилася як прибуткове житло для оренди. Після 1939 року будівлю націоналізували, вона перейшла до комунального фонду. Сьогодні більшість квартир у будинку приватизовано.
Який вигляд має будинок?
Будівля має чотири поверхи з напівпідвальним рівнем. Фасад тинькований, витриманий у теплих тонах, прикрашений ліпленим декором у стилі сецесії. Центральна частина підкреслена еркером, що завершується відкритим балконом. Вікна — подовжені, з фігурними сандриками. У верхній частині фасаду — декоративні трикутні фронтони. Вхідна брама дерев’яна, з оригінальними кованими вставками. У під’їзді частково збережено кахельне облицювання, перила та вітражі.
Цікаві факти
-
Кам’яниця внесена до реєстру пам’яток архітектури місцевого значення під охоронним номером 1678-м.
-
Будинок є крайнім у забудові вулиці, виходить на перехрестя з вул. Чернівецькою, формуючи архітектурну домінанту початку кварталу.
-
Архітектор Тадеуш Обмінський, який працював із Левинським над проєктом, був також одним з викладачів Львівської політехніки.
-
Будинок — частина єдиного ансамблю разом із кам’яницями №3, 4, 6 на Хотинській, які формують архітектурно-історичне середовище вулиці.
Що тут тепер?
Сьогодні будівля використовується як житловий будинок. На першому поверсі розташовані невеликі комерційні об’єкти (магазин, майстерня). Частина квартир — приватизовані. Будівля зберігає високий ступінь автентичності та визнається цінною пам’яткою сецесійної архітектури Львова.
Список літератури
-
Бірюльов Ю. Архітектура Львова доби сецесії
-
Мельник І. Львів. Архітектурна мозаїка
-
Вуйцик В. Архітектура Львова