Формування вулиці
Вулиця Петра Дорошенка — одна з найважливіших історичних магістралей Львова, що поєднує проспект Свободи з вулицею Степана Бандери. Її формування сягає ще середньовічних часів, коли тут пролягала дорога від міських мурів у напрямку маєтку Еразма Сикста — знаного лікаря, мецената і бургомістра Львова початку XVII століття.
У 1535 році вулицю офіційно назвали Сикстуською, на його честь. Ця назва зберігалася кілька століть. У 1938 році частину вулиці перейменували на вулицю Оборони Львова на знак вшанування 20-річчя боїв листопада 1918 року. У радянський період (від 1940 року) вулиця отримала нову назву — Жовтнева, що зберігалася до 1992 року, коли, з відновленням незалежності України, її перейменували на честь гетьмана Петра Дорошенка.
Інтенсивна забудова вулиці розпочалась у другій половині ХІХ століття, коли було знесено міські укріплення і з’явилась потреба в новому житловому та адміністративному фонді. Розвиток стрімко прискорився з прокладанням у 1894 році електричної трамвайної лінії — однієї з перших в Україні. Це перетворило вулицю на ключову транспортну артерію міста та сприяло зведенню нових кам’яниць у стилях історизму, сецесії та функціоналізму.
У міжвоєнний період вулиця стала престижною міською адресою, де розміщувалися книгарні, мистецькі салони, крамниці, редакції газет. До цього часу належить і поява ряду вишуканих житлових кам’яниць, зокрема будинку №32.
Будівничі та стилі
Кам’яниця №32 була зведена у 1907–1908 роках за проєктом відомого львівського архітектора Артура Шлеєна. Це чотириповерховий житловий будинок, оформлений у стилі сецесії. У 1933–1934 роках архітектор Генрик Сандіг здійснив реконструкцію вітринних порталів на першому поверсі, що надало фасаду ще більш урбанізованого вигляду.
Фасад симетричний, з невеликою асиметрією центрального порталу входу. Балкони другого–четвертого поверхів оздоблені кованими огорожами з вигнутим геометричним малюнком. Над аттиком розміщено барельєф павича — символу розкоші, під яким вікна декоровані лавровими вінками та декоративними вставками.
Хто ж власник?
Інформація про первісного власника не збереглась, однак відомо, що на початку ХХ століття будівля використовувалася як багатоквартирна кам’яниця з комерційними приміщеннями. У міжвоєнний період тут діяла художня друкарня «Ars», яка належала до кола провідних культурних інституцій Львова.
Який вигляд має будинок?
Кам’яниця має чотири поверхи з багатим архітектурним оздобленням у стилі сецесії. Особливу увагу привертає ліпний декор — маскарони, рослинні мотиви, фігурні балконні огорожі, барельєф павича. Фасад зберігся добре, хоча перший поверх було частково адаптовано під сучасні комерційні потреби.
Цікаві факти
-
У будівлі №32 в міжвоєнний період розташовувалась одна з найвідоміших львівських художніх друкарень — «Ars».
-
Барельєф павича на фасаді є одним з найвідоміших декоративних елементів сецесії в центрі Львова.
-
Вулиця Дорошенка є однією з перших у місті, де у 1894 році було запущено електричний трамвай.
Що тут тепер?
Сьогодні будинок №32 залишається житловим. На першому поверсі розміщені магазини, салони та інші заклади комерційного призначення. Він є архітектурною окрасою вулиці та зразком львівської сецесійної забудови початку XX століття.
Список літератури
-
Архітектура Львова: Час і стилі. XIII–XXI ст. — Львів: Центр Європи, 2008.
-
Вулиці Львова: довідник. — Львів: Літопис, 2001.
-
Львів: Історичні передмістя. — Львів, 2012.
-
Історія Львова: урбаністична структура. — Львів, 2015.
-
Пам’ятки та забудова Львова. — Львів: Апріорі, 2014.