Будинок Генрика Ґоттліба Гашлякевича

Формування вулиці

Вулиця академіка Богомольця у Львові сформувалася у межах так званої віллової дільниці на Новому Світі, яка активно забудовувалася наприкінці XIX — на початку XX століття. Раніше ця територія належала до передмістя під назвою Новий Світ, що почало розвиватися у другій половині XIX століття, коли Львів вийшов за межі історичного центру.

Спершу вулиця мала назву Фердинанда (на честь імператора Фердинанда I), а в міжвоєнний період — вулиця Стефана Баторія. Після Другої світової війни вона була перейменована на честь академіка Олександра Богомольця — видатного українського вченого, патофізіолога, президента Академії наук УРСР.

Вулиця Богомольця проектувалася як частина елітної житлової зони, призначеної для представників інтелігенції, професорів, заможних підприємців та урядовців. Тут переважає віллова забудова в стилях модерну, історизму та раннього функціоналізму.

Трасування вулиці прив’язане до природного рельєфу: вона пролягає зі сходу на захід, з плавним вигином, що надає їй затишного, камерного характеру. Просторово вулиця поєднує сучасні вулиці Генерала Чупринки, Коновальця та Котляревського, утворюючи важливий внутрішньоквартальний зв’язок.

Сьогодні вулиця зберігає свою історичну атмосферу та має охоронний статус — як частина архітектурної спадщини Львова.

Будівничі та стилі

Хто ж власник?

Парцелю, на якій розмістився пізніше будинок №7, придбав підприємець Генрик Ґотліб Гашлякевич (Haszlakiewicz). Проект кам’яниці був розроблений у бюро Івана Левинського у 1905 р. (ДАЛО 2/1/127:53). Будівництво завершилося наступного року, в жовтні 1906 р. було надано дозвіл на заселення будинку. Зведення цієї кам’яниці стало причиною певного конфлікту: власники дотичних будинків на вул. Пекарській скаржилися, що через неї їхні помешкання втратили доступ до природного освітлення, а др. Ігнатій Лікендорф (Liсkendorf), власник будинку №4, заявив, що внаслідок цього будівництва на стіні його офіцини (флігеля) з’явилися тріщини. Однак скарги нічого не змінили, адже згідно діючих будівельних норм не було допущено порушень (ДАЛО 2/1/127: 54-55). У 1907 р., за проханням власниці Марії Погорецької з Креховецьких (z Krechowieckich), ділянка з будинком отримала новий конскр.№926 4/4.

Який вигляд має будинок?

Будинок розташований у куті скверу на вул. Богомольця. Це колишня чиншова кам’яниця, характерна для поч. ХХ ст. Споруджена з використанням сучасних матеріалів і конструкцій, одразу з під’єднанням до мереж водопостачання та каналізації, а також електрики. Будинок – незвичної форми в плані, що обумовлено складністю ділянки. Декоративне вирішення кам’яниці – в нетиповому для Львова стилі, що поєднує елементи орнаментальної сецесії, неороманського та неоготичного стилів.

Будинок триповерховий, з підвалами. Мурований з цегли, отинькований. Імовірно, як і інші будинки на вул. Богомольця, перекритий склепіннями системи Кляйна у підвалах; міжповерхові перекриття має із металевих двотаврових балок та дерев’яне горищне. Дахова конструкція дерев’яна, кроквяно-стійкова із бляшаною покрівлею (оригінальна була з дахівки).

Цікаві факти

У 1910-х рр. у цьому будинку мешкали: Євген Олесницький – посол Галицького сейму до Австрійського парламенту; Адам Креховецький (Krechowiecki), редактор газети “Gazeta Lwówska”; арх. Адам Опольський (Opolski), який разом з Іґнатієм Кендзерським (Kędzerski) мав тут також свій офіс. Певний час у будинку орендувала приміщення “фребльовська” школа для дівчат (від педагогічної системи Франца Фрьобля (Fröbel), директоркою якої була Амалія Д’Eндель (d’Endel). На поч. 1920-х рр. власником будинку був Якуб Позамент (Pozament), відомий львівський громадський діяч. Принаймні з 1924 р. до 1939 р. власниками будинку були Ушер і Дебора Кандлі (Kandel) (ДАЛО 2/1/127: 3, 10, 33). П’ятикімнатну квартиру на 3-му поверсі орендувала Генрика Гашлякевич. Протягом років остання здавала квартиру численним суборендарям, і, як наслідок, була поруйнована підлога в помешканні (що в т.ч. потребувало заміни кількох балок перекриття), несправні двері в інтер’єрі, а також двері з ґанку до чорнової сходової клітки, котрі не закривалися; в аварійному стані були галереї з боку подвір’я. Це стало причиною конфлікту між Кандлями і Гашлякевич, оскільки вони відмовлялися провадити ремонт власним коштом, що від них вимагав магістрат (ДАЛО 2/1/127: 16-18, 22-23).

Що тут тепер?

Сьогодні використовується як житловий.

Джерела