Формування вулиці
Вулиця академіка Богомольця у Львові сформувалася у межах так званої віллової дільниці на Новому Світі, яка активно забудовувалася наприкінці XIX — на початку XX століття. Раніше ця територія належала до передмістя під назвою Новий Світ, що почало розвиватися у другій половині XIX століття, коли Львів вийшов за межі історичного центру.
Спершу вулиця мала назву Фердинанда (на честь імператора Фердинанда I), а в міжвоєнний період — вулиця Стефана Баторія. Після Другої світової війни вона була перейменована на честь академіка Олександра Богомольця — видатного українського вченого, патофізіолога, президента Академії наук УРСР.
Вулиця Богомольця проектувалася як частина елітної житлової зони, призначеної для представників інтелігенції, професорів, заможних підприємців та урядовців. Тут переважає віллова забудова в стилях модерну, історизму та раннього функціоналізму.
Трасування вулиці прив’язане до природного рельєфу: вона пролягає зі сходу на захід, з плавним вигином, що надає їй затишного, камерного характеру. Просторово вулиця поєднує сучасні вулиці Генерала Чупринки, Коновальця та Котляревського, утворюючи важливий внутрішньоквартальний зв’язок.
Сьогодні вулиця зберігає свою історичну атмосферу та має охоронний статус — як частина архітектурної спадщини Львова.
Будівничі та стилі
Чотириповерховий житловий будинок у рядовій забудові вул. Богомольця – одна із шести кам’яниць, що оточують сквер у центрі вулиці. Споруджена у 1905–1906 рр. за проектом, розробленим у бюро Івана Левинського. Це чиншовий будинок у стилі сецесії, пам’ятка архітектури місцевого значення.
Хто ж власник?
Ділянка, на якій стоїть цей будинок, виникла у 1904 р., коли було прокладено вул. Богомольця (тоді Адама Асника) та розпарцельовано під забудову територію давньої вілли та садів, які тут були розташовані (давня адреса вул. Панська, 5 або конскр.№508 4/4). У 1905 р. частину давньої ділянки №508 4/4 придбав арх. Іван Левинський, який був автором проекту прокладення вулиці, її парцеляції та планів на будівництво більшості розташованих тут кам’яниць (ДАЛО 2/1/125:11).
Спорудження будинку розпочалося у серпні 1905 р., а завершене у жовтні наступного року. Тоді ж був виданий дозвіл на заселення всіх його приміщень (ДАЛО 2/1/125:15). Майже одразу Іван Левинський продав завершену кам’яницю капітану Станіславу Бастґену (Bastgen) та його дружині Юзефі Ванді (Wanda) (ДАЛО 2/1/125:16).
Принаймні з 1928-го до 1939 р. будинок був у власності Бернарда Пордеса (Pordes) – інженера, службовця Крайового відділу, єврея за віросповіданням; та Владислава Маковича (Makowicz) (ДАЛО 2/1/125:24-34). Протягом цього часу кам’яницю кілька разів ремонтували, зокрема у 1929 р. відремонтовано дах і світловий ліхтар над сходовою кліткою, ринви та водостоки, аттик, електричні мережі та туалети, а в 1935 р. ґрунтовно відновлено фасади (ДАЛО 2/1/125: 33,22).
Який вигляд має будинок?
Будинок розташований у рядовій забудові вул. Богомольця, своїм чільним фасадом виходить на сквер у центрі вулиці. Це колишня чиншова кам’яниця, характерна для перших років ХХ ст.: споруджена з використанням сучасних будівельних матеріалів та конструкцій, з підключенням до систем електрики, водопостачання та каналізації. Через невеликий розмір ділянки її площа максимально забудована, а на кожному поверсі розташовано лише по одній квартирі. Будинок вирізняється просторою шестикутною у плані сходовою кліткою, освітленою світловим ліхтарем. У декоративному вирішенні кам’яниці переважають мотиви сецесії, а також застосовані стилізовані елементи класичної архітектури.
Будинок чотириповерховий, з підвалами. Мурований з цегли, міжповерхові перекриття – на металевих балках двотаврового профілю. Дах – з дерев’яної, кроквяно-стійкової конструкції з бляшаною покрівлею. Фасади отиньковані, у декорі застосований кований метал, майолікова плитка, ліпнина.
Ділянка, на якій розташований будинок, порівняно вузька – 10,3 м, в довжину досягає близько 19 м у найдовшому місці. У плані кам’яниця має Т-подібну форму. З півдня її подвір’я сполучається з подвір’ям будинку №3, а з півночі повністю прилягає до будинку №7. Згідно оригінального проекту, на кожному поверсі було розміщено по одній п’ятикімнатній квартирі, з кухнею в офіцині (флігелі) та з санвузлами всередині помешкання. У підвалі були розташовані помешкання для сторожа, пральня, а також 5 пивниць (льохів).
Що тут тепер?
Сьогодні виконує житлову функцію.
Джерела
- Державний архів Львівської області (ДАЛО) 2/1/126.
- Informator lwowski, 1932.
- Ksiega adresowa krolewskiego stolecznego miasta Lwowa (Lemberg, 1914).
- Lewicki Jakub, Między tradycją a nowoczesnością: Architektura Lwowa lat 1893–1918 (Warsaw: Towarzystwo Opieki nad Zabytkami, Wydawnictwo Neriton, 2005), 258-261.
- Skorowidz krolewskiego stolecznego miasta Lwowa (Lemberg, 1910).
- Skorowidz krolewskiego stolecznego miasta Lwowa (Lwow, 1920).
