Будинок Ізраеля і Саломона Ельстер і Леона Топфа

Формування вулиці

Вулиця академіка Богомольця у Львові сформувалася у межах так званої віллової дільниці на Новому Світі, яка активно забудовувалася наприкінці XIX — на початку XX століття. Раніше ця територія належала до передмістя під назвою Новий Світ, що почало розвиватися у другій половині XIX століття, коли Львів вийшов за межі історичного центру.

Спершу вулиця мала назву Фердинанда (на честь імператора Фердинанда I), а в міжвоєнний період — вулиця Стефана Баторія. Після Другої світової війни вона була перейменована на честь академіка Олександра Богомольця — видатного українського вченого, патофізіолога, президента Академії наук УРСР.

Вулиця Богомольця проектувалася як частина елітної житлової зони, призначеної для представників інтелігенції, професорів, заможних підприємців та урядовців. Тут переважає віллова забудова в стилях модерну, історизму та раннього функціоналізму.

Трасування вулиці прив’язане до природного рельєфу: вона пролягає зі сходу на захід, з плавним вигином, що надає їй затишного, камерного характеру. Просторово вулиця поєднує сучасні вулиці Генерала Чупринки, Коновальця та Котляревського, утворюючи важливий внутрішньоквартальний зв’язок.

Сьогодні вулиця зберігає свою історичну атмосферу та має охоронний статус — як частина архітектурної спадщини Львова.

Будівничі та стилі

Триповерховий рядовий будинок споруджений у 1905–1906 рр. за проектом, виконаним у бюро арх. Івана Левинського для фірми “Ельстер і Топф”. Колишня чиншова кам’яниця є частиною сецесійного ансамблю житлових будинків, що оточують озеленений сквер у центрі вулиці. Пам’ятка архітектури місцевого значення

Хто ж власник?

Ділянка, на якій розташований цей будинок, виникла у 1904 році, коли було прокладено сучасну вулицю Богомольця (тодішня назва — вулиця Адама Асника) та розпарцельовано під житлову забудову територію давньої вілли з садами (колишня адреса — вул. Панська, 5, конскрипційний №508 4/4). Початковою власницею цієї території була Клементина з Бохданів Вітославська (z Bochdanów Witosławska).

Згодом ділянки будинку №4, а також сусідніх будинків №№8, 9 та 11 викупила фірма «Ельстер і Топф», і їм було присвоєно новий конскрипційний номер №921 4/4. Проєкт прибуткового будинку розробило архітектурне бюро Івана Левинського у 1905 році (ДАЛО 2/1/124:3). Наступного року до проєкту внесли зміни — додали четвертий поверх над тильною офіциною (флігелем), де було облаштовано приміщення для фотоательє. Будівництво завершили в жовтні 1906 року, тоді ж видано дозвіл на заселення будинку (ДАЛО 2/1/124:11-).

У 1906–1914 роках в офіцині цього будинку працювало фотоательє «Геліос» («Helios»), першою власницею якого була Ірена Мєчковська (Mieczkowska), а пізніше — Макс Апісдорф (Apisdorf). У 1906–1908 роках філія цього ательє розташовувалася у будинку на вул. Сикстуській, 33 (нині вул. Дорошенка), а з 1908 по 1914 роки — на вул. Коперника, 28. У 1906 році мешканець будинку, фотограф Оскар Вільчер (Wilczer), звернувся до магістрату з проханням дозволити встановлення вітрини біля брами будинку за проєктом архітектора Артура Шлеєна (Schleyen). Дозвіл було отримано лише після повторного звернення, вже від імені Ірени Мєчковської (ДАЛО 2/1/121: 146, 163).

Який вигляд має будинок?

Будинок розташований у центрі рядової забудови вул. Богомольця. Це колишня чиншова кам’яниця початку XX століття, споруджена з використанням сучасних для свого часу матеріалів і технологій: з підключенням до електрики, водопроводу та каналізації. Попри сучасність будівлі, її архітектурне вирішення більш традиційне порівняно з рештою ансамблю вулиці. Композиція головного фасаду є симетричною, характерною для історизму, із вираженою тектонічністю (рустування партеру, масивні балкони, аттики), хоча в декорі активно застосовані сецесійні елементи — майолікові панно, маскарони, стилізовані рослинні орнаменти, ковані кронштейни балконів.

Будинок триповерховий із підвалами та мансардою, мурований з цегли, отинькований, має залізобетонні перекриття та балкони. Його дах сьогодні покритий металом, хоча первісно, ймовірно, був дахівкою. Планування П-подібне, передбачало квартири різних типів — дво- і трикімнатні. За роки експлуатації кам’яниця зазнала деяких змін (перебудова піддашшя, перепланування квартир, заміна покрівлі), однак загалом зберегла автентичні сходи з кованими огорожами, орнаментовану плитку підлоги, а також оригінальне оздоблення фасаду й частково віконну та дверну столярку.

Джерела