Формування вулиці
Вулиця Івана Богуна (до 1946 року — вул. Міцкевича, у міжвоєнний період також зустрічається назва вул. Складова) сформувалася наприкінці ХІХ — на початку ХХ століття на північних околицях історичного передмістя Замарстинів. Вона виникла як частина регулярного планування нової забудови на колишніх садибних землях, що розмежовували міську забудову і сільські поля. Її прокладення було частиною розширення вулиць у бік сучасного Левандівського мосту й території колишнього військового шпиталю.
Після Другої світової війни, із включенням цих теренів до складу Львова, вулиця отримала сучасну назву на честь Івана Богуна — козацького полководця середини XVII століття. Зміна назви була частиною процесу дерусифікації та деколонізації топоніміки, що відбувалася в місті після війни.
Завдяки своєму розташуванню — між вулицями Замарстинівською та Хмельницького — вулиця швидко інтегрувалась у житлову та виробничу структуру північних районів Львова. Вона стала транспортною артерією для невеликих фабрик, складів та житлових будинків, які зводилися переважно у 1950–1980-х роках.
Будівничі та стилі
Багатоквартирний будинок споруджений у 1906–1907 рр. Проект розроблявся у бюро архітектора та будівничого Івана Левинського, ймовірно Левом Левинським. Триповерховий будинок в плані має Г-подібну структуру. Фронтальний корпус доповнює офіцина, прибудована під прямим кутом. Разом із сусіднім будинком № 7 кам’яниця формує парну групу Т-подібної конфігурації. Фасад виділяється в перспективі вулиці підковоподібним щитом аттика. Стиль — сецесія. У пізніші роки кам’яниця була значно перебудована.
Який вигляд має будинок?
Будинок зведено на прямокутній ділянці у формі літери «Г»: фронтальний корпус із прибудованою під прямим кутом офіциною. Фасад орієнтований на захід, сформований за регуляційною лінією. Кам’яниця триповерхова, з двосхилим дахом.
Сусідній будинок №7 має дзеркально відображене планування. Обидві кам’яниці (№5 і №7) утворюють Т-подібний блок зі спільним вентиляційним колодязем. Подвір’я будинку №5 входить до великого внутрішнього двору між вулицями Богуна, Чупринки, Нечуя-Левицького та Котляревського.
Фасад акцентовано центральною розкріповкою з підковоподібним щитом аттика та овальним горищним вікном. У композиції використано лізени, балкони, карнизи-дашки та смуги русту. Вікна прямокутні, розташовані симетрично. Вхід — у центрі фасаду, з сіньми та сходовою кліткою на осі, перпендикулярній вулиці.
Кожен поверх має по два помешкання, планування — секційне, типове для початку XX століття.
Цікаві факти
На фасаді компонуються майолікові фризи, розміщені у простінках між вікнами третього поверху. У їхній композиції фігурує мотив виноградної лози, як і у менших керамічних вставках під карнизами й на щиті аттика. У фасадних рельєфах фігурують мотиви гірлянди й вінка, а також абстрактно-геометричні орнаментальні форми. Комплекс декору включає ковані решітки балконних огорож та кронштейнів. Компонентами оформлення під’їзду є підлогова керамічна плитка та решітки сходів.
Що тут тепер?
Станом на квітень 2025 року, будинок залишається житловим і продовжує виконувати як житлові, так і комерційні функції.
Джерела
2. Бірюльов Ю. “Вілли архітекторів” , Галицька брама, 2007, № 3-4, 22.
3. J. Sosnowski i A. Zachariewicz (Kraków, 1913), 16 (na IV pozycji).