Формування вулиці
Вулиця Академіка Богомольця є одним із найвизначніших прикладів модерного містобудування Львова початку ХХ століття. Вона виникла у 1904 році після розпарцелювання великої приватної садиби з віллою та садами, що належала Клементині Вітославській із роду Бохданів. До того часу ця територія між сучасними вулицями Івана Франка та Коцюбинського була єдиним маєтком. Після поділу земельних ділянок магістрат проклав нову вулицю, яка отримала назву Адама Асника (сучасну назву — Академіка Богомольця — вона носить із 1946 року).
Забудова вулиці здійснювалася упродовж 1904–1908 років за цілісною містобудівною концепцією. На відміну від традиційних львівських кварталів із суцільною фронтальною забудовою, тут архітектори сформували ансамбль житлових кам’яниць навколо невеликого озелененого скверу. Таке планування відповідало новітнім європейським ідеям «міста-саду» та мало забезпечити мешканцям більше світла, повітря й відкритого простору. Сьогодні ансамбль Богомольця є одним із найкраще збережених кварталів львівської сецесії та визначною пам’яткою містобудування початку ХХ століття. Більшість будинків вулиці, зокрема й кам’яницю №6, спроєктувало архітектурне бюро Івана Левинського.
Хто ж власник?
Замовником будівництва був львівський підприємець Леон Штаубер, який придбав ділянку одразу після її розпарцелювання. Проєкт розробило архітектурне бюро Івана Левинського, художнє оформлення головного фасаду створив Тадеуш Обмінський, а інженерні розрахунки виконав Казимир Теодорович. Будівництво завершили у 1906 році, після чого кам’яниця стала престижним прибутковим будинком. Сьогодні вона є пам’яткою архітектури місцевого значення.
Який вигляд має будинок?
Будинок є триповерховою чиншовою кам’яницею, яку вважають одним із найкращих зразків орнаментальної сецесії у Львові. Асиметричний фасад прикрашають багатий рослинний ліпний декор, великі вікна, витончені балкони з кованими огорожами, пластичні лінії та розкішно оформлений портал. Архітектурна композиція демонструє вплив віденської школи Отто Вагнера, яка мала визначальний вплив на розвиток модерної архітектури Центральної Європи. Уже під час будівництва будинок був обладнаний електрикою, водопроводом і каналізацією — найсучаснішими інженерними системами свого часу.
Цікаві факти
Будинок №6 входить до ансамблю із шести сецесійних кам’яниць, що утворюють забудову навколо невеликого скверу. Цей квартал майже повністю зберіг свій історичний вигляд і є одним із найцінніших ансамблів львівського ар нуво. У 1936 році частину першого поверху перепланували, однак значна частина історичних інтер’єрів, зокрема дерев’яні двері, столярка та декоративне оздоблення, збереглися донині.
Що тут тепер?
Із 2004 року більшу частину будівлі займає Центр міської історії Центрально-Східної Європи. Тут розташовані дослідницькі простори, офіси, бібліотека та помешкання для запрошених науковців. Частина будинку й досі використовується як житлова, завдяки чому кам’яниця зберегла своє первісне призначення.
Джерела та література:
- Державний архів Львівської області (ДАЛО) Ф. 2, Оп. 2, Спр. 1228.
- Мельник І. Львівські вулиці і кам’яниці, мури, закамарки, передмістя та інші особливості Королівського столичного міста Галичини.- Львів: Центр Європи. 2008.
- Лемко Ілько, Михалик В., Бегляров Г. 1243 вулиці Львова (1939-2009). – Львів: Апріорі, 2009.
- Мельник Б. Довідник перейменувань вулиць і площ Львова. ХІІІ–ХХ століття. – Львів: Світ, 2001.
- Архітектура Львова. Час і стилі. XIII-XXI ст., за ред. Юрій Бірюльов, Богдан Черкес, Микола Бевз, А. Рудницький, Центр Європи, Львів, 2008.
- 6. Вул. Листопадового Чину, 11 – музей Олекси Новаківського https://lia.lvivcenter.org/uk/objects/lyst-chynu-11/