Формування вулиці
Вулиця Павла Ковжуна розташована в самому центрі Львова, у межах колишнього «Новітнього міста» — модерного міського району, що активно формувався наприкінці XIX — на початку XX століття на захід від середньовічного ядра міста. Ця вулиця сполучає проспект Свободи з вулицею Чайковського, утворюючи невеликий за протяжністю, проте важливий фрагмент історичної забудови.
Первісно вулиця мала назву Словацького, на честь словацького поета та національного діяча Павола Орсаг-Гвєздослава (у польській традиції — Hviezdoslava), і була частиною міської концепції впорядкування нових кварталів у стилі віденської регуляції. Забудова прилеглих ділянок почалась у 1890-х роках, коли Львів переживав економічне піднесення й швидке зростання міського населення. До початку Першої світової війни вулиця вже була щільно забудована чиншовими кам’яницями в стилях історизму та модерну.
Сучасну назву — вулиця Павла Ковжуна — вона отримала у 1992 році на честь українського художника-графіка, редактора і культурного діяча, одного з провідних митців міжвоєнного Львова. Ця зміна назви вписується в ширший контекст повернення історичної та національної ідентичності вулицям Львова після здобуття Україною незалежності.
Нині вулиця Ковжуна зберігає майже повністю автентичну забудову початку XX століття. Вона є типовим прикладом львівського архітектурного модерну з елементами сецесії та раціоналізму.
Будівничі та стилі
Будинок №4 був споруджений у 1910–1911 роках для Алоїзи та Фридерика Ліберманів. Проєкт розробив архітектор Роман Фелінський, один із провідних львівських архітекторів початку XX століття. Будівництво виконувала фірма Міхала Уляма — знаного будівничого і підрядника у Галичині.
Архітектурно будинок репрезентує модерн із рисами раціоналізму: стриманий декор, лаконічні форми, функціональне зонування простору. У декорі використано маскарони, ліпні панелі з рослинними мотивами, ковані балкони та симетричне розміщення вікон.
Хто ж власник?
Початковими власниками були Лібермани — представники заможної єврейської громади Львова. У міжвоєнний період будинок функціонував як прибутковий: квартири здавались в оренду, а на першому поверсі розміщувалися крамниці та офіси.
Після Другої світової війни будівлю націоналізували. У радянський період тут розміщувалися як житлові квартири, так і державні установи. Нині будинок перебуває у спільній власності мешканців як багатоквартирна житлова нерухомість.
Який вигляд має будинок?
Будинок чотириповерховий, із цегли, отинькований. Фасад симетричний, вертикально членований лізенами та еркерами, з характерною для модерну геометрією. Декор включає ліпнину, маскарони, ковані балкони. Вікна прямокутні, частково з автентичною столяркою. Перший поверх пристосований для комерційних потреб.
Цікаві факти
-
Архітектор Роман Фелінський був одним із засновників львівської школи модерної архітектури.
-
Будинок входить до єдиного ансамблю забудови, сформованого фірмою Міхала Уляма.
-
У 1920-х роках у будівлі містився офіс невеликої фінансової контори та книгарня.
Що тут тепер?
Будівля й досі виконує житлову функцію. Перший поверх займають офіси, заклади торгівлі та сервісу. Загальний архітектурний вигляд будівлі добре збережено — вона є пам’яткою архітектури місцевого значення.
Список літератури
-
Мельник І. В. Львівські вулиці і кам’яниці.
-
Державний архів Львівської області (фонд 2, опис 1).
-
Lewicki Jakub. Między tradycją a nowoczesnością: Architektura Lwowa lat 1893–1918.
-
Księga adresowa miasta Lwowa (1935).
-
Skorowidz Królewskiego Stołecznego Miasta Lwowa (1912).