Будинок на вулиці Костя Левицького, 11, Львів
1. Формування вулиці
Вулиця Костя Левицького розташована в центральній частині Львова і має глибокий історичний контекст. Її формування припадає на межу XIX–XX століть — час активного розширення міста за межі середмістя. Тут постала нова житлова забудова, що поєднувала риси престижного міського середовища та спокій приватних кварталів.
На початку свого існування вулиця мала назву «На рурах» (Röhren Gasse) — від старовинного водогону, який пролягав уздовж її траси. Після численних перейменувань вона отримала ім’я Костя Левицького — видатного українського політичного діяча, правника й голови уряду ЗУНР.
Будинок № 11 стоїть у частині вулиці, яка забудовувалася на початку XX століття, коли формувався єдиний архітектурний ансамбль — вишуканий і водночас практичний для мешканців заможного середнього класу.
2. Будівничі та стиль
Будинок на вулиці Костя Левицького, 11 споруджено у 1911–1912 роках як частину цілісного житлового комплексу, що складався з трьох зблокованих кам’яниць.
Проєкт розробили архітектори Фердинанд Касслер і Валерій Шульман — представники покоління, яке активно впроваджувало нову естетику модерну у львівську архітектуру. Замовником виступив заможний підприємець Нарбута Атляс.
Будинок поєднує риси сецесії та раціонального модерну: м’яку пластику фасаду, виразні еркери, асиметричні композиційні акценти й декоративні мотиви в ліпленні. Усе це створює відчуття руху та легкості, характерне для архітектури початку XX століття.
3. Хто ж власник?
Первісним власником будинку був Нарбута Атляс, який замовив споруду для отримання прибутку від оренди квартир.
Будівля від початку мала функцію прибуткового житлового дому, що відповідає типовій для модерного Львова тенденції — поєднання естетичної виразності з практичністю.
У міжвоєнний період будинок залишався житловим, а в радянські часи на перших поверхах працювали невеликі майстерні та комунальні установи. Попри це, архітектурний вигляд споруди зберігся майже без змін.
4. Який вигляд має будинок?
Фасад будинку демонструє характерні ознаки віденського модерну:
-
поєднання геометричних і природних мотивів;
-
декоративне ліплення з плавними лініями;
-
акцентовані еркери та балкони;
-
великі віконні прорізи, що наповнюють помешкання світлом.
Будинок вирізняється масштабом і ретельно продуманою пластикою фасаду. Його три секції створюють єдиний ансамбль із ритмічним чергуванням об’ємів. У внутрішньому просторі збереглися автентичні сходові клітки з кованими поручнями, плиткові підлоги та фрагменти ліпного декору.
5. Що тут тепер?
Сьогодні будинок на вулиці Костя Левицького, 11 залишається житловим.