Будинок родини Червінських

Формування вулиці

Вулиця Івана Котляревського сформувалась на межі XIX–XX століть у межах забудови району Кастелівка — одного з перших реалізованих у Львові проєктів “міста-саду”. Цей район розташований на території колишнього фільварку Кастелівка, що у XVIII столітті належав єзуїтам, а згодом — переходив у приватні руки.

У 1890-х роках землі почали активно розпарцельовувати під віллову забудову. Архітектори Альфред Захаревич, Іван Левинський та їхні колеги розробили зразкове планування кварталів із вулицями, зеленими зонами й садибами на окремих ділянках. Первісна назва вулиці — На Віллах, згодом вона стала Набєляка, а з 1946 року отримала сучасну назву — на честь класика української літератури Івана Котляревського.

Більшість забудови вулиці складають дво- і триповерхові кам’яниці та вілли в стилі сецесії, неоромантизму, конструктивізму. Вони розташовані на просторих ділянках з палісадниками і мають охоронний статус пам’яток архітектури місцевого значення.

Будівничі та стилі

Будинок №26а, як і сусідній №26, збудував львівський будівничий Якуб Рисяк у 1905–1906 роках. Обидві кам’яниці — майже ідентичні, збудовані в стилі віденської сецесії. На фасадах збереглися характерні орнаментальні ліплення з рослинними мотивами. Будинки симетричні, з виразними фронтонами й елементами пластичного декору.

Хто ж власник?

Земельна ділянка належала до кадастрового номеру 93¼. У 1904 році її було розпарцельовано на шість частин. Дві ділянки, на яких споруджено будинки №26 і №26а, придбала родина Рисяків. 7 червня 1905 року Гелена Рисяк, дружина Якуба, звернулася до міського магістрату з проханням дозволити будівництво двоповерхового будинку з відступом на 6 метрів від вулиці. Згодом проєкт було змінено — додано третій поверх, облаштований в мансарді.

У тому ж році Якуб Рисяк збудував дзеркальну кам’яницю на сусідній ділянці для родини Сольциків. На кожному поверсі була одна велика квартира, а в підвалах — помешкання для прислуги, вахтера і кімнати під оренду.

Який вигляд має будинок?

Будинок має прямокутну форму, з підвалом, двома основними поверхами та мансардою, переробленою під житловий простір. Симетричний фасад оздоблений ліпленим орнаментом у стилі сецесії. Перед будинком — палісадник, огороджений металевою сіткою на кам’яній основі, з окремим входом. Позаду — затишне внутрішнє подвір’я.

Цікаві факти

• У 1913 році в кам’яниці №26 мешкав залізничний секретар Генріх Кратохвіла, а в №26а — директор Земельного кредитного товариства д-р Станіслав Новосельський та капітан Густав Ішковський.

• У 1935 році у будинку №26а мешкав знаний львівський адвокат, почесний доктор університету Яна Казимира — Адольф Червінський.

• У радянський період кам’яниці було націоналізовано, квартири поділено на комунальні.

• У підвалі будинку №26 тривалий час працювала студія художника Карла Звіринського, яка збереглася і нині як меморіальний простір, що його доглядає донька митця Христина Чабан.

Що тут тепер?

Будинок залишається житловим, з приватними квартирами. Деякі приміщення використовуються як офіси. Обидві кам’яниці входять до реєстру пам’яток архітектури, відзначаються добрим станом збереження фасадів і ліпнини.