Формування вулиці
Вулиця Леся Курбаса належить до найстаріших вулиць центральної частини Львова. Вона виникла ще у XVIII столітті як частина передмістя вздовж дороги до Городоцької брами. У другій половині ХІХ століття, після знесення міських фортифікацій та стрімкого розвитку центральної частини міста, вулиця перетворилася на престижну торговельно-житлову артерію. До 1945 року вона мала назву Рейтана — на честь польського державного діяча Тадеуша Рейтана, а сучасну назву отримала на честь видатного українського режисера Леся Курбаса. На початку ХХ століття тут активно споруджували прибуткові будинки у стилі сецесії, що сформували один із найцікавіших модерних ансамблів історичного центру Львова.
Хто ж власник?
Будинок був споруджений у 1905–1907 роках на замовлення львівського підприємця Ісаака Герша Санделя. Планувальне рішення та композицію фасаду розробив архітектор Генрик Сальвер, а проєкт художнього оформлення фасаду й інтер’єрів у 1906–1907 роках виконав архітектор Саломон Рімер. Для оздоблення використали майолікову кераміку львівської фабрики братів Мунд. Кам’яниця є пам’яткою архітектури місцевого значення.
Який вигляд має будинок?
Чотириповерхова чиншова кам’яниця є одним із найвидатніших зразків орнаментальної сецесії у Львові. Майже весь фасад, починаючи від другого поверху, облицьований кольоровою майоліковою плиткою з рослинними орнаментами, що робить будинок унікальним для міста. Саме через це його часто називають «Львівським Майоліка-хаусом», адже композиція натхненна знаменитим Majolikahaus Отто Вагнера у Відні. Фасад доповнюють ковані балкони, декоративні керамічні вставки та вишуканий рослинний декор. Інтер’єр вестибюля також оздоблений майолікою та декоративними панно початку ХХ століття.
Цікаві факти
Будинок Санделя є чи не єдиною львівською кам’яницею, фасад якої майже повністю облицьований художньою майолікою. Керамічні плитки виготовили у майстерні братів Якуба та Мавриція Мунд — одному з провідних львівських виробників художньої кераміки початку ХХ століття. На першому поверсі до Першої світової війни працювала популярна «Японська кав’ярня», а пізніше — ресторан Шимона Каца. Завдяки винятковому декоративному оформленню будинок вважається одним із найцінніших творів львівської сецесії.
Що тут тепер?
Будинок і сьогодні використовується переважно як житловий. На першому поверсі працюють комерційні заклади, а верхні поверхи залишаються житловими. Після проведення реставраційних робіт фасад знову демонструє багатство кольорової майоліки, завдяки чому кам’яниця є однією з найвідоміших архітектурних пам’яток львівського ар нуво.
Джерела та література:
- Державний архів Львівської області (ДАЛО) Ф. 2, Оп. 2, Спр. 1228.
- Мельник І. Львівські вулиці і кам’яниці, мури, закамарки, передмістя та інші особливості Королівського столичного міста Галичини.- Львів: Центр Європи. 2008.
- Лемко Ілько, Михалик В., Бегляров Г. 1243 вулиці Львова (1939-2009). – Львів: Апріорі, 2009.
- Мельник Б. Довідник перейменувань вулиць і площ Львова. ХІІІ–ХХ століття. – Львів: Світ, 2001.
- Архітектура Львова. Час і стилі. XIII-XXI ст., за ред. Юрій Бірюльов, Богдан Черкес, Микола Бевз, А. Рудницький, Центр Європи, Львів, 2008.
- Вул. Листопадового Чину, 11 – музей Олекси Новаківського https://lia.lvivcenter.org/uk/objects/lyst-chynu-11/