Чиншовий будинок, зведений за проектом Юзефа Сосновського і Альфреда Захарієвича у 1910 р. – одна з кращих пам’яток архітектури Львова у стилі модерну.
Формування вулиці
Вулиця виникла на основі давнього торговельного маршруту, що сполучав Галич із Волинею. Сьогодні цей шлях відображається в ряді сучасних вулиць, зокрема: вулиці Князя Романа, Галицькій, Краківській та Богдана Хмельницького. Важливо зазначити, що обидві історичні торговельні площі Львова—площа Ринок і площа Старий Ринок—також прилягають до цього шляху. Сучасна назва вулиці зафіксована вже в 1382 році і залишається незмінною.
Спочатку вулиця була значно коротшою: вона починалася від Площі Ринок і прямувала до брами в міському оборонному мурі, яка також носила назву «Галицької». Галицька брама була величезною спорудою, що складалася з двох веж, двох воріт у міському мурі, моста і воріт у наступних рядах мурів. У 1777 році австрійська влада наказала розібрати браму на будівельний матеріал. Внаслідок цього вулицю було значно продовжено за межі обнесеного мурами кварталу, а нову частину вулиці виділили в окрему і назвали на честь Стефана Баторія. Сьогодні це вулиця Князя Романа.
Хто ж власник?
Належав Маріанні, від першого шлюбу Садовській.
Який вигляд має будинок?
Будинок п’ятиповерховий, з двома рівноцінними фасадами, замикає вул. Галицьку і рівночасно служить формуючим містобудівним елементом однойменної площі. Він вирізняється своєю імпозантністю і вишуканими архітектурними формами стилю модерн. Акцентом будівлі є заокруглений еркер, завершений двоярусним куполом. Фасад привертає увагу не лише лаконізмом деталей, зумовленим вимогами пануючого стилю, а й скульптурним декором, який органічно злився з загальною масою будинку. Рельєфні алегоричні постаті у повний зріст заповнюють міжвіконні простінки 2-го поверху від вулиці та площі. Вони поміщені на осі пілястр і служать опорою для їхніх баз. Автором цих скульптурних рельєфів був Зиґмунт Курчинський. Останній плідно співпрацював з арх. Альфредом Захарєвичем і в інших будинках Львова. В композиції фасадів домінують горизонтальні елементи. 5-й поверх, що завершується хвилястої форми фронтоном, підкреслений антаблементом із розвиненим карнизом. Це одна з кращих пам’яток архітектури в стилі модерн.
Цікаві факти
Будинок (конскр.№№ 324 і 325 ст., №№ 295 і 296 н.) постав на місці мурів Галицької брами. Спочатку належав Маріанні від першого шлюбу Садовській, другого – Комарницькій. 1786 р. вона продала його за 5000 зол. Йогану Ґімпелю. Ґімпель, здається, вибудував новий дім, позаяк у 1798 р. проведено його оцінку як новозбудованого. Це була триповерхова кам’яниця, фасад якої мав 22 лікті від вулиці. 1802 р. відбулася повторна оцінка (детаксація), яку провели арх. Максиміліян фон Крус (von Krus) і Клеменс Фесінґер, оцінивши її у 13722 зол. ринських і 30 крейцарів. Впродовж XIX ст. будинки (конскр. №№ 295 і 296 н.) належали різним домовласникам, які часто змінювалися. Перший 1876 р. належав Боніфацію Штіллеру, потім Едмунду Штрьоменґеру, другий – наріжний – 1887 р. був власністю Карла Балабана. У 1907 р. вже обидві кам’яниці були в руках доктора Теодора Балабана. Балабан вирішив на місці двох будинків виставити один більший, але позаяк ці будівлі походили з кін. XVIII ст., на це мало дати згоду Ґроно консерваторів. 1908 р. Ґроно дало згоду на розібрання будинків №№ 295 і 296 (орієнтаційні №№ 21 і 23), і того ж року Балабан отримав дозвіл від магістрату на зведення п’ятиповерхового будинку. Проект, затверджений 9.07.1908 р., виконали арх. Юзеф Сосновський і Альфред Захарєвич. Повторний проект затверджений 30.01.1909 р., а 12 грудня того ж року домовласник просив дозволу на вживання крамничних приміщень у новозбудованій кам’яниці. Офіційну згоду на заселення Балабан отримав 24 жовтня 1910 року. 1931 р. за проектом Вавжинця Дайчака крамниці партеру переробили у конструктивістському стилі на банківське приміщення Міської комунальної ощадної каси.
Що тут тепер
Тепер у будинку розміщений операційний відділ львівського відділення «Ощадбанку» № 6319 і відділення «Ukrsibbank BNP Paribas Groupу» № 925. На інших поверхах знаходиться Управління соціального захисту Львівської міської ради та Державне спеціалізоване видавництво «Світ».
Джерела та література
- Державний архів Львівської області (ДАЛО) 2/1/2119. Справу перейменовано на Державний архів Львівської області (ДАЛО) 2/1/1987 https://e.archivelviv.gov.ua/file-viewer/228766#file-836307
- Центральний державний історичний архів у Львові (ЦДІАЛ) 166/1/5.
- ЦДІАЛ 166/1/895.
- ЦДІАЛ 166/1/892.
- Володимир Вуйцик, Leopolitana ІІ, Вулиця Галицька (Львів, 2013), 155-159.