Формування вулиці
Вулиця Ірини Калинець розташована в історичній дільниці Новий Світ у Франківському районі Львова. Територія, де вона пролягає, почала активно розвиватися у другій половині XIX століття — спершу як передмістя, а згодом як органічна частина міської структури, коли почалось систематичне планування та впорядкування вуличної мережі.
Первісно ця вулиця задумувалась як частина проєктованого продовження вулиці Набієляка (нині — Котляревського), що мало на меті покращити транспортну сполучність з вулицею Хшановською (нині — Вербицького). Проте частина власників земельних ділянок між цими вулицями — передусім забудовники вілл — виступили проти реалізації проєкту, що призвело до утворення короткої, відокремленої ділянки вуличної забудови.
У 1898 році вулиця отримала назву Лонцького — на честь Еліяша Яна Лонцького, польського військового, який захищав Львів від турецького війська в 1672 році. Під час нацистської окупації 1943–1944 років вона була перейменована на Ешенбахґассе. Після звільнення міста в липні 1944 року короткочасно повернулась попередня назва, а в 1946 році вулицю назвали на честь Карла Брюллова — російського художника, відомого своєю роллю в справі визволення Тараса Шевченка з кріпацтва.
У 2022 році, в контексті загальноміської кампанії дерусифікації, вулиця отримала теперішню назву — на честь Ірини Калинець, поетеси, правозахисниці, активістки українського національного руху та діячки культури другої половини XX століття.
Будівничі та стилі
Будинок №4 — зведений у 1904–1905 роках за проєктом архітектора Тадея Обмінського, яскравий приклад львівської сецесії. Кам’яниця триповерхова, з виразним сецесійним фронтоном, еркером і ліпною маскою, яка стала однією з найвідоміших у міському оздобленні. Композиція фасаду асиметрична, фігурна, з використанням декоративної пластики.
Хто ж власник?
Архівні джерела не зберегли достеменної інформації про первісного власника, але будинок, ймовірно, був зведений як чиншова кам’яниця для здачі в оренду середньому класу або інтелігенції. Архітектор Обмінський створив чимало кам’яниць у цьому районі, часто працюючи в стилі сецесії з національними акцентами.
Який вигляд має будинок?
Кам’яниця має три поверхи, Г-подібне планування з дворядним розташуванням покоїв. Фасад орієнтований на вулицю, вирізняється виразним вертикальним членуванням, ліпниною, маскароном, що вмонтований у сецесійний фронтон. Попри деякі пізніші зміни (оновлення столярки, ремонт даху), загальний вигляд будинку добре збережений.
Цікаві факти
-
Маскарон на фасаді вважається найбільшим у Львові та зображує жіноче обличчя з глибоким, сумним поглядом.
-
Згідно з міською легендою, батько дівчини, яка трагічно загинула, викупив кам’яницю й наказав увічнити її обличчя на фасаді, щоби злочинці, що мешкали поруч, щодня бачили свою жертву.
-
Будинок внесено до реєстру пам’яток архітектури місцевого значення під №854-м.
Що тут тепер?
Сьогодні будинок є житловим. Частина квартир перебуває у приватній власності, а на першому поверсі розташовані офісні та сервісні приміщення. Він залишається архітектурною домінантою вулиці.
Список літератури
-
Архітектура Львова: Час і стилі. XIII–XXI ст. — Львів: Центр Європи, 2008.
-
Вулиці Львова: довідник. — Львів: Літопис, 2001.
-
Львів: Історичні передмістя. — Львів, 2012.
-
Історія Львова: урбаністична структура. — Львів, 2015.
-
Пам’ятки та забудова Львова. — Львів: Апріорі, 2014