Формування вулиці
Вулиця Здоров’я розташована в історичному районі Новий Світ, який почав активно формуватись наприкінці ХІХ — на початку ХХ століття. Цей район виник на місці колишніх передмість Львова, що зберігали переважно аграрний характер із садибами, виноградниками та окремими господарськими об’єктами. Власне вулиця Здоров’я прокладена приблизно у 1904–1905 роках як одна з бічних новостворених ліній забудови між вулицями Коперника і Київською.
Перші згадки про вулицю датуються ще австро-угорським періодом, коли вона мала назву «Содова бічна» (Boczna Sodowa), що прямо вказувало на виробництво содової води. Поблизу розташовувалась фабрика мінеральних вод і безалкогольних напоїв “Здоров’я”, заснована Іваном Левинським — знаним архітектором і підприємцем. Саме діяльність фабрики стала основним фактором формування житлової забудови вулиці — на ній селилися працівники, службовці, а також приватні орендарі.
У міжвоєнний період вулиця продовжила розвиватися як житлова. Після приєднання західноукраїнських земель до СРСР, у 1946 році вулицю було перейменовано на честь радянського письменника Степана Тудора. Історичну назву — Здоров’я — було повернуто в 1992 році, після проголошення незалежності України.
Загалом вулиця є зразком малоповерхової планованої забудови доби модернізму початку ХХ століття, з типовими дво- та триповерховими кам’яницями, що мали змішане призначення: житлове, сервісне, адміністративне.
Будівничі та стилі
Будинок №12 було збудовано приблизно в 1904–1905 роках, імовірно, за проєктом архітектора Якуба Рисяка, який на той час співпрацював із архітектурною фірмою Івана Левинського. Архітектурний стиль — сецесія з елементами неоренесансу. Будівля має компактну прямокутну форму, два поверхи і горищний рівень.
Фасад оздоблений декоративною ліпниною — рослинними мотивами в обрамленнях вікон, балюстрадою балкону над головним входом. Центральна частина виділяється фронтоном із круглим вікном. Вікна симетрично розташовані, двері масивні, дерев’яні, оригінальні. На бокових стінах збереглися міжповерхові карнизи.
Хто ж власник?
Імовірно, будинок спорудили як службове або житлове приміщення, пов’язане з фабрикою Левинського або суміжними промисловими підприємствами. Первісні власники у джерелах не вказані. У міжвоєнний період будинок виконував житлову функцію.
У радянський час будівлю було передано у відомство медичних установ. З того часу в ньому функціонує медичний підрозділ, зокрема — консультативна поліклініка Інституту патології крові та трансфузійної медицини.
Який вигляд має будинок?
Будівля — двоповерхова, симетрична, з бічними брандмауерами. Фасад — тинькований, пофарбований у світлий тон. Центральна частина має невеликий виступ з балконом, балюстрадою, трикутним фронтоном. Вікна прямокутні, оздоблені ліпними елементами. Частково збереглася оригінальна столярка. Дах двосхилий, з мансардним приміщенням.
Цікаві факти
-
Юліан Опільський (справжнє ім’я — Юрій Львович Рудницький, 1884–1937), видатний український письменник і автор історичних романів, проживав у Львові за адресою вулиця Здоров’я, 12.
-
У 1920-х роках поряд із цим будинком діяли експериментальні лабораторії фабрики Левинського.
-
За деякими даними, у цій будівлі короткий час мешкав один із інженерів-засновників львівського водопроводу.
Що тут тепер?
Сьогодні в будівлі розміщена консультативна поліклініка Інституту патології крові та трансфузійної медицини НАН України. Фасад доглянутий, приміщення використовуються за призначенням. Будівля є діючим медичним об’єктом із архітектурним статусом пам’ятки.
Список літератури
-
Мельник І. В. Львівські вулиці і кам’яниці
-
Lewicki Jakub. Między tradycją a nowoczesnością: Architektura Lwowa lat 1893–1918
-
Державний архів Львівської області, ф. 2, оп. 1
-
Księga adresowa miasta Lwowa (1935)
-
Енциклопедія Львова, т. 2