Формування вулиці
До середини XIV століття центр Львова був навколо торгової площі, тепер відомої як Старий Ринок. Вулиця Лисенка була частиною стародавнього «Глинянського гостинця», що вів до Глинян і Києва. Після отримання Львовом магдебурзького права центр міста змістився південніше, утворивши нову трасу Глинянського гостинця, початкову ділянку вулиці Личаківської. Стара дорога, відома як «Горішній глинянський гостинець», залишалася межею земель.
У XVII столітті на схилах Змієвої гори вирощували виноград для власного споживання. Активна забудова вулиці почалася в середині XIX століття, коли «Куркове товариство» звело один із перших будинків. Непарні ділянки вулиці належали Жолкевським, пізніше Собєським, які заснували монастир кармеліток. У 1778 році Йоган Франек збудував популярну корчму «Weteranische Hohle».
Будівничі та стилі
Будинок на вул. М. Лисенка 14-14а збудований за проєктом Олександра Лушпинського та Тадея Обмінського. Це сецесійна будівля, стилізована під народну архітектуру.
Хто ж власник?
У 1871 році власником будівлі був Василь Левицький.
Який вигляд має будинок?
Чотириповерховий будинок Бурси Народного дому був зведений фірмою Івана Левинського у 1906-1907 роках. Будівля складається з двох прилеглих корпусів, кожен з яких має чільний фасад з двома ризалітами, між якими розташовані входи, до яких ведуть містки. Високі черепичні дахи з пірамідальними завершеннями над ризалітами надають будинку характерний силует, що нагадує бойківську архітектуру.
Перший поверх виділений дощатим рустом, між поверхами розташовані тяги, а над вікнами другого поверху — прямокутні сандрики. Декор фасаду включає розкішний карниз з кронштейнами та фриз із керамічних плиток, стилізованих під карпатське народне мистецтво. Найбільш вражаючими є металеві елементи, виготовлені майстернею Михайла Стефанівського за проєктами Лушпинського, які формують триярусну композицію в стилі сецесії, доповнену мереживом парадних сходових кліток.
У центрі фасаду розташований напис «Бурса института «Народый Домъ», виконаний рельєфними літерами, хоча герб Галицької Русі з левом, який колись прикрашав фасад, не зберігся. Навпроти, в правій частині будівлі, розташовані кілька одно- та двоповерхових прибудов, зведених у період з 1890-х до 1960-х років. По західній стороні проїзду, за цегляним муром, знаходиться дитячий майданчик, розташований на території колишнього монастирського саду.
Цікаві факти
У 1907 році фірма Івана Левинського збудувала на Курковій, 14 гуртожиток для хлопців з музеєм і бібліотекою Інституту “Народний Дім”, спроектований Олександром Лушпинським та Тадеєм Обмінським. Ця сецесійна будівля, яка стилізована під народну архітектуру, має багатий декор з керамічних плиток та металевих елементів. Вона була розрахована на проживання 200 учнів і оснащена новітніми технічними засобами початку ХХ століття. Під час радянської доби до 1970-х років тут діяла середня школа № 36. Будинок на Лисенка, 14 є пам’яткою архітектури місцевого значення з охоронним номером 1327, а також бібліотекою-кабінетом рідкісної книги (колишня бурса для учнів ремісничих шкіл).
Що тут тепер?
З 2010 року, частина будинку використовується під житло, а в лівому крилі (за адресою Лисенка, 14а) розміщено Відділ рідкісної книги бібліотеки НАН України імені Стефаника. Тут також знаходяться Кабінет нової німецькомовної сучасної літератури, німецький читальний зал і австрійська бібліотека.
Джерела та література
- Вуйцик В. С. До історії будинків Наукового товариства ім. Шевченка // Вісник інституту «Укрзахідпроектреставрація» — 2004. — ISBN 966-95066-4-13.
- Нога Олександр. Іван Левинський: архітектор, підприємець, меценат. – Львів: Центр Європи, 2009.
- Czerner O. Lwów w dawnej rycinie i planie. – Wrocław–Warszawa–Kraków, 1997.
- Księga adresowa Król. stol. miasta Lwowa. – Lwów, 1902.
- Lwów. Ilustrowany przewodnik. – Lwów: Centrum Europy, 2003.
- Skorowidz król. stoł. miasta Lwowa z oznaczeniem podziału miasta. Nazw ulic I placów, oliczbowania domów numerami konskrypcyjnemi i orientacyjnemi z wymienieniem właścicieli realności – tudzież nazw i numerówdawniejszych. – Lwów: Nakładem król. stoł. miasta Lwowa, z drukarni Instytutu Stauropigiańskiego, 1889.
- Skorowidz król. stol. miasta Lwowa – Lwów, 1916.
- Skorowidz nowych i dawnych numerów realności, tudzież nazw ulic i placów król. stoł. miasta Lwowa… – Lwów, 1872.
- Spigel J.R. Skorowidz adresowy Król. stol. miasta Lwowa. – Rocznik II: Rok 1910. – Lwów, 1909.
