Формування вулиці
Перша згадка про вулицю датована 1414 роком. Спочатку вона називалася Гарбарською, оскільки тут жили кожум’яки. На початку XIX століття в кінці вулиці був ставок, через який перекинули місток з фігурою святого Яна Непомука. У 1886 році Полтву заховали в підземний колектор, а головний садівник Арнольд Рерінг створив бульвар, який пізніше модернізував разом з Альфредом Захаревичем. У 1930-х роках вулицю реконструювали, замінивши старі тополі на нові клени.
У 1871 році вулицю перейменували на Академічну через близькість до Львівського університету. 14 квітня 1936 року тут розстріляли демонстрацію безробітних, що викликало масові протести. У 1955 році вулицю перейменували на проспект Шевченка.
Будівничі та стилі
Будівля на проспекті Шевченка, 17-19 була зведена у 1907–1910 роках за проектом архітекторів Альфреда Захаревича та Тадея Обмінського. У стилістичному плані вона поєднує риси пізньої сецесії з елементами неокласицизму. Основну частину будівельних робіт здійснила фірма Івана Левинського.
Хто ж власник?
Збудований як будинок Торгово-промислової Палати.
Який вигляд має будинок?
Будівля є монументальною, зведена у стилі європейського модерну з елементами неокласицизму. Це триповерхова цегляна будівля з цокольним поверхом і мезоніном, в плані прямокутна, з внутрішнім подвір’ям. Головний фасад має симетричну композицію, з центральною частиною, виділеною великим порталом входу, обрамленим тричетвертевими колонами доричного ордеру.
Перший поверх виділяється важким рустом, другий і третій – легкими пілястрами з іонічними капітелями, вертикально членованими лізенами. В центральній і бічних частинах другого поверху розташовані горельєфи алегорій торгівлі та ремесел, авторства Войцеха Пшедвоєвського (1908 р.). Мезонін увінчано хвилястим аттиком з орнаментальним фризом із мозаїки, в центрі якого герб Львова. Тильний фасад простий, з виступом еркера, що завершується великою терасою. Дах складної форми з двосхилим дахом над основною частиною та мансардовим дахом над мезоніном.
Інтер’єр будівлі поєднує адміністративні та репрезентативні функції. Вхідний вестибюль облицьований мармуром і перекритий півциркульним склепінням, з декоративними касетонами. Парадні сходи прикрашені вітражем, виконаним за проектом Альфреда Захаревича на фабриці Станіслава Габріеля Желенського. Сходову клітку освітлюють кришталеві світильники у вигляді сталактитів.
Другий поверх займає велика зала засідань, стіни якої оздоблені дубовими панелями, штучним мармуром і розкріпленими пілястрами з білого мармуру, завершеними скульптурними групами Зиґмунта Курчинського. Панно в залі виконані Феліксом Виґживальським і Зиґмунтом Бальком, зображають філософське ставлення до життя та долі людини. Серед скульптурних груп присутні образи “Праці”, “Меланхолії”, “Кохання” та інші. Вітражі в залі засідань також виконані за проектом Захаревича, дубові панелі з маскаронами – авторства Курчинського.
Пам’ятка є яскравим прикладом адміністративної архітектури Львова початку ХХ століття та синтезом різних видів мистецтва: живопису, скульптури, вітражів та мозаїки, що органічно поєднуються з архітектурою.
Цікаві факти
Будівля Торгово-промислової палати була спроектована як репрезентативний об’єкт для впливової професійної організації, поєднуючи функції адміністративної будівлі. Основну частину робіт з її зведення виконувала будівельна фірма Івана Левинського, а залізобетонні конструкції розробила компанія “Сосновський і Захаревич”. Будівля відзначається унікальним монументально-декоративним оформленням, яке включає настінний живопис (фриз Фелікса Виґживальського), скульптурні рельєфи Зиґмунта Курчинського, а також вітражі і мозаїки, виконані фірмою Станіслава Габріеля Желенського за проектами Генрика Узембля і Кароля Фрича.
Торгово-промислова палата була заснована у Львові ще в 1850 році і спочатку розміщувалася у палаці Бесядецьких на площі Галицькій. Наприкінці ХІХ – на початку ХХ століття виникла потреба у більш просторій будівлі, яка б відповідала сучасним вимогам для такого важливого громадського закладу. Проект нової будівлі був розроблений Альфредом Захаревичем, одним з найвпливовіших членів палати, та Тадеєм Обмінським. Будівля планувалася в комплексі з Технологічним інститутом (нині Музична академія ім. Миколи Лисенка на вул. Нижанківського, 5), і ці два об’єкти об’єднувало спільне внутрішнє подвір’я. Проект був затверджений 4 жовтня 1907 року, а дата завершення будівництва зафіксована в книгах магістрату 6 травня 1911 року. Урочисте відкриття палати відбулося 3 липня 1910 року за участі високих гостей з Відня та представників торгово-промислових палат Австро-Угорщини. Початково вартість будівництва становила 60 тисяч корон.
Будівельні роботи виконувала фірма Івана Левинського, а залізобетонні конструкції, зокрема елементи склепінь і перекрить, розробила фірма Юзефа Сосновського. В будівлі була встановлена система центрального опалення, електричне обладнання, внутрішня телефонна мережа та електричні ліфти, встановлені фірмою “Сокольницький і Вісьнєвський”. Під час радянського періоду в приміщеннях палати знаходився міський комітет Комуністичної партії України.
Що тут тепер?
На даний момент – будівля Прокуратури Львівської області.
Джерела та література
- Проект “Галіціана“ (І. Жук), 2001-2002.
- Державний архів Львівської області (ДАЛО) 2/1/312.
- ДАЛО 2/1/56. Справа пізніше перейменована на: 2/1/53.
- ДАЛО 2/1/58. Справа пізніше перейменована на: 2/1/55.
- Володимир Вуйцик, Роман Липка, Зустріч зі Львовом (Львів: Каменяр, 1987).
- Ігор Жук, “Торгово-промислова палата”, Історико-архітектурний атлас Львова. Серія ІІ. Визначні будівлі, Зошит №3 (Львів: видавництво “Центр Європи”).
- Mieczysław Orłowicz, Przewodnik po Lwowie (Lwów, 1925).
