Формування вулиці
Вулиця Степана Бандери — одна з найважливіших магістралей Львова, яка з’єднує центральну частину міста із західними районами. Її формування припадає на другу половину XIX — початок XX століття, коли Львів стрімко розвивався в напрямку нової забудови за межами історичного центру.
Первісно ця вулиця називалася 3 Мая (Третього Травня) — на честь польської Конституції 3 травня 1791 року, і під цією назвою вона існувала до 1939 року. У міжвоєнний період вона була однією з найпрестижніших вулиць Львова. Тут розташовувалися навчальні заклади, зокрема Політехніка (нині — Національний університет «Львівська політехніка»), адміністративні установи та репрезентативна житлова забудова.
У радянський період вулицю перейменували спершу на вулицю Дзержинського, а в 1991 році вона отримала сучасну назву — на честь провідника українського націоналістичного руху Степана Бандери.
Траса вулиці пролягла вздовж важливих транспортних ліній, включно з колією, що з’єднувала Головний вокзал із центром міста, а також новими кварталами Львова, які розвивалися у напрямку до Клепарова та Замарстинова. У планувальному відношенні вулиця від початку проєктувалася як широка міська магістраль із трамвайною лінією та алеєю з деревами посередині.
Будівничі та стилі
Будинок №59 на вулиці Степана Бандери у Львові — це власний прибутковий будинок знаного львівського скульптора й архітектора Каспара Юліана Драневича. Споруджений у 1906 році за його ж проєктом у співпраці з архітектором Ігнацієм Виняжем.
Архітектура будинку поєднує елементи стилю сецесії та раннього модерну — характерних для початку XX століття у Львові.
Хто ж власник?
У декорі фасаду можна побачити як геометризовані, так і рослинні орнаменти, а також пластичні елементи, виконані, ймовірно, самим Драневичем.
Що тут тепер?
Станом на сьогодні, будинок №59 виконує житлову функцію.