Формування вулиці
Вулиця була заснована в другій половині XIX століття й спочатку носила назву Млинарська (або Мюлен Ґассе за австрійським зразком), оскільки вела до млина «Марія-Гелєна» Якуба Філіппа, який знаходився на місці сучасного будинку на вулиці Лемківській, 9. У 1864 році її перейменували на Замкову нижчу (або Унтере Шлос Ґассе), ймовірно, через її розташування. З 1864 по 1871 рік вулиця мала назву Дорога до Домса, оскільки вела до броварні Роберта Домса, власника нафтових і озокеритних копалень у Бориславі. У період з 1871 по 1911 рік знову носила назву Млинарська, а в 1911 році була перейменована на вулицю Якуба Ґермана, на честь львівського підприємця та мецената. Під час німецької окупації в 1943 році вулиця отримала нову назву — Ґімназіумгассе, через розташування поблизу 5-ї міської народної гімназії імені Гетьмана Станіслава Жолкевського. Після війни, в 1944 році, їй повернули попередню назву — Якуба Ґермана, а в 1946 році, під час радянської влади, вулиця отримала свою теперішню назву — Лемківська.
Будівничі та стилі
Житловий будинок на вулиці Лемківській, 10 був побудований за проектом Міхала Фехтера, в стилі якому поєднуються елементи історизму та сецесії.
Хто ж власник?
Будинок зведений для Ремісничої бурси єврейських вихованців ім. Тобіаша Ашкеназі.
Який вигляд має будинок?
Будівля є типовим прикладом чиншової кам’яниці кінця XIX — початку XX століття у Львові, з поєднанням елементів історизму та сецесії в її декорі.
Це триповерхова будівля з підвалом і горищем. Її стіни цегляні, а підвальне перекриття — циліндричні склепіння. Міжповерхові перекриття та сходи дерев’яні. Фасади обштукатурені, з ліпним декором, балконом на металевих консолях з плитою зі штучного каменю, прикрашеним литими кронштейнами. Дах двосхилий, спочатку покритий пофарбованою бляхою, пізніше замінений на шифер.
План будівлі має Г-подібну форму з видовженою бічною офіциною. Вхід до будівлі розташований з боку фасаду, через в’їзні сінці (проїзд), з яких можна потрапити до сходової клітки і подвір’я. Оригінальний проект 1907 року передбачав на першому поверсі три квартири, а на інших поверхах — по чотири. На першому поверсі два помешкання були двокімнатними, із спільною кухнею. В офіціині розміщувалася однокімнатна квартира з кухнею і коміркою, а також спільні туалети для мешканців. На другому і третьому поверхах знаходилися чотири квартири, серед яких одна однокімнатна квартира була над проїздом.
Фасад асиметричний, з сімома віконними осями і вузьким ризалітом з правого боку. Композиція фасаду має тектонічний характер: цоколь з фактурою ламаного каменю, перший поверх з рустованою обробкою, відокремлений карнизом. Віконні прорізи прямокутні, з обрамленням та сандриками. В’їзна брама знаходиться на крайній правій осі, а на третій поверх з обох боків вікон розташовані стилізовані капітелі з картушами, вінками і стрічками. Фасад завершується простим карнизом. Металеві ґрати на підвальних вікнах і огорожі балкона виконані в стилі необароко.
Цікаві факти
На початку XIX століття на місці сучасного кварталу між вулицями Лемківською, Тесленка та Замарстинівською були дві ділянки з номерами 175 і 176 (¾), а також частина ділянки 177. Вулиця Лемківська існувала ще в XVIII столітті під назвою Замкова Нижня (Untere Schloss Gasse) і мала дерев’яну та кам’яну забудову. В XIX столітті, через млини на непарному боці, вона часто називалася Млинарською.
У середині XIX століття на парному боці вулиці були лише дві забудовані ділянки — №2 (175 ¾) та №4 (173 ¾). Власником №4 у 1871 році був Абрагам Бріфер, а в 1889 — його спадкоємці. Після смерті Ксавери Адамовської, суд призначив її чоловіка тимчасовим розпорядником її нерухомості.
Сучасна нумерація будинків з’явилася наприкінці XIX — на початку XX століття, коли ділянки поділили на менші. Якуб Герман, львівський підприємець, викупив частину ділянок і збудував тут будинки для ремісничої бурси у 1907-1908 роках за проектом Міхала Фехтера. Архітектура будинків поєднує елементи історизму та сецесії.
Після смерті Германа в 1928 році будинок №10 перейшов до Єврейського ремісничого товариства “Яд Харузім”, а інші будинки стали власністю приватних осіб. Під час Голокосту цей будинок опинився на території львівського ґетто.
Що тут тепер?
Сьогодні будинок є житловим.