Формування вулиці
Вулиця Іларіона Свєнціцького розташована в центрально-південній частині Львова, у межах колишнього передмістя Софіївка, яке стало частиною міста в середині XIX століття. Свою сучасну назву вулиця отримала в 1993 році на честь Іларіона Свєнціцького — визначного українського історика, етнографа, мовознавця, директора Національного музею у Львові.
Сформувалась вулиця наприкінці XIX — на початку XX століття як частина проекту розвитку професорського району, що межував із Львівським університетом, Львівською політехнікою та новозбудованим кампусом Львівського університету на вулиці Драгоманова. У 1880–1890-х роках тут розпочалося активне будівництво вілл і кам’яниць — переважно для професорів, лікарів, чиновників та освітян.
У міжвоєнний період (1918–1939) вулиця мала назву вулиця Св. Софії (ulica Św. Zofii), за старою назвою місцевості. За радянських часів її перейменували на честь академіка Павлова, відомого радянського фізіолога, а після здобуття Україною незалежності — перейменували на честь Іларіона Свєнціцького.
Вулиця забудована здебільшого вілловими резиденціями, характерними для стилю модерну, сецесії, а також функціоналізму 1930-х років. Більшість будинків мали просторі сади, окремі флігелі, що збереглися й донині. Район зберіг атмосферу тихої інтелігентської дільниці з ландшафтною забудовою та зеленими насадженнями.
Особливу роль у розвитку вулиці відіграла близькість до Стрийського парку, ботанічного саду ЛНУ та комплексу Українського католицького університету, що сформувався вже в новітній час.
Будівничі та стилі
Будинок за адресою вулиця Іларіона Свєнціцького, 22 у Львові є частиною історичної забудови місцевості Софіївка. Цей район відомий своїми архітектурними пам’ятками кінця XIX — початку XX століття, зокрема віллами та житловими будинками, зведеними в стилях сецесії та конструктивізму.
Згідно з дослідженнями, будинок на Свєнціцького, 22 був спроєктований архітектором Іваном Долинським. Він відомий своїми роботами в стилі сецесії, зокрема віллами на вулицях Свєнціцького, 22, 24 та Лемика, 34.