Формування вулиці
Вулиця Генерала Чупринки у Львові має багату історію та неодноразово змінювала назву. Спочатку вона була відома як Штандівська, назва походила від родини Шольц-Штанцльовичів, які володіли тут юридикою Штанцльовка у XVI столітті. У 1863 році вулицю перейменували на Кшижову (Хрестову) через кам’яний хрест біля костелу Марії Магдалини. У 1910 році вона отримала назву Потоцького на честь галицького намісника Анджея Потоцького, вбитого 1908 року Мирославом Січинським. Під час німецької окупації вулиця називалася Зіґфрідштрассе, а з 1944 року — Пушкіна. Сучасну назву, Генерала Чупринки, вулиця отримала у 1996 році на честь Романа Шухевича, головнокомандувача УПА, відомого під псевдонімом Тарас Чупринка.
Вулиця Генерала Чупринки простягається від вулиці Степана Бандери до вулиці Академіка Рудницького. Вона відома своєю архітектурною спадщиною, зокрема віллами та кам’яницями кінця XIX — початку XX століття. Серед них — будинок № 14, де в 1895–1902 роках мешкав Іван Франко. Також примітний будинок № 50–52, відомий як палац Сосновського, збудований у 1901 році, що нагадує середньовічний замок. На вулиці розташовані навчальні заклади, зокрема школа № 3, збудована у 1883 році за проєктом Юліуша Гохберґера. Вулиця є частиною історичного району Кастелівка, відомого своїми зразками сецесійної архітектури.
Будівничі та стилі
Індивідуальний житловий будинок — вілла, споруджений у 1902–1903 рр. за проектом архітектора Міхала (Михайла) Ковальчука. Двоповерхова будівля має високий шатровий дах, доповнений гострими силуетами кутової вежечки та фронтонів. Прямокутний абрис плану оживляють виступи розкріповок і ризалітів. Внутрішній план базується на двотрактовій схемі розташування кімнат. Перед фасадами облаштовано сад та квітники. Стиль вілли можна означити як зразок пізнього історизму з неоромантичним забарвленням. В опорядженні фігурують стилізовані форми народного мистецтва. У пізніші роки вілла була значно перебудована.
Який вигляд має будинок?
Вілла на вул. Генерала Чупринки №19 – двоповерхова, зведена у стилі пізнього історизму з неоромантичним забарвленням (згодом значно перебудована).
1902–1903 рр.: проект затверджено 28 березня 1902 р.
1903 р. — завершення будівництва.
Джерела
1. Державний архів Львівської області (ДАЛО) 2/2/2538.
2. Архітектура Львова: Час і стилі ХІІІ–ХХІ ст. / За ред. Ю. Бірюльова. (Львів: Центр Європи, 2008), 356-357.
3. Бірюльов Ю. ̎Вілли архітекторів̎ , Галицька брама, 2007, № 3–4, 24.
4. Лінда С. “Кастелівка: народно-романтичні тенденції у розвитку архітектури львівського історизму”, Народознавчі зошити, 2000, Зошит 2, 278, 280.