Вілла Кухарів

Формування вулиці

Вулиця Антоновича, раніше відома як Садівницька, почала формуватися наприкінці XVIII століття. Спочатку вона простягалася до сучасної вулиці Мельника, а на початку XX століття була продовжена до вулиці Кульпарківської, що сприяло активній забудові цієї території садибними будинками.​

Будівничі та стилі

Збудована у 1910 за проєктом Зиґмунта Пшорна. У ній втілена ідея раціональної архітектури, що набула розвитку пізніше, у міжвоєнний період. Її функціональний комфорт підсилений ландшафтним оточенням, що відповідає концепції міста-саду.

Хто ж власник?

1901 року Марія Дроздович, власниця кількох парцель при вулиці Садівницькій збудувала невеликий одноповерховий будинок під двосхилим дахом. Проєкт розробив архітектор Міхал Кустанович. Цей будиночок призначався, очевидно, для винаймання: на проєкті дві кімнати підписані “станціями”.

1909 року цей будинок викупила заможна родина Кухарів — Людвік і Людвіка. Кухарі мали шість синів, які як і батько, були всесторонніми спортовцями пов’язаними з львівським клубом ЛКС Погонь (LKS Pogoń), включно з футбольною секцією; також всі були військовими офіцерами. Людвік Кухар був підприємцем, спортивним активістом та меценатом. Він був спонсором львівського футбольного клубу “Погонь”. Його основною спеціальністю була хімія — працював адміністративним директором фабрики спиртних напоїв “Петро Міколяш і спілка”. Окрім цього, він був засновником і власником мережі кінотеатрів у Львові (“Пасаж”) та Кракові (“Ванда”).

Який вигляд має будинок?

Будинок — в стилі раціональної сецесії, розташований осібно, площа 562,6 кв м. Мурований з цегли, отинькований, двоповерховий, з цоколем, з високим дахом покритим бляхою, зі світловим ліхтарем над сходовою кліткою. Оздобою вілли виступають ковані елементи: перила сходів, жардиньєрки, ґратки на вікнах першого поверху, балконна огорожа. Верхню частину веранд оздоблює вітражне заповнення молочним фактурним склом (сьогодні зафарбоване).

Будівництво тривало впродовж 1910 року. Збудована вілла — великий просторий будинок із двома верандами, пишно оздобленими ковальством. Садибу пристосовували до спортивного способу життя. Людвік Кухар приватно захоплювався фехтуванням, гімнастикою та велоспортом — у будинку передбачили кімнату для фехтування. У саду облаштували гімнастичний інвентар для дітей. Згідно з проєктом, входи до будинку (і головний, і службовий) були організовані через відкриті веранди. Однак обидві веранди для зручности засклили, використавши, як оздобу у верхній частині, молочне фактурне скло. Невідомо, чи веранди засклили відразу, чи згодом. Кухарі замешкували віллу до часів Другої світової війни.

Цікаві факти

Після примусового виселення, більшість Кухарів опинилися у Варшаві. У їхній віллі  радянська влада у 1944 році розмістила дитячі протитуберкульозні ясла №11 що діяли тут до 1955 року. 1 червня 1955 року на базі ясел відкрили дитячий туберкульозний санаторій. Першим головним лікарем санаторію стала завідувачка яслами лікар Л.Л. Моїсеєнкова. Вона провела реорганізацію установи та організувала лікування і оздоровлення хворих туберкульозом дітей. Був обладнаний санпропускник, розширений процедурний кабінет, харчоблок тощо. Пристосування не торкнулося первісного розпланування вілли, натомість були переставлені кахлеві печі, а також приставлені металеві сходи до балкону — з метою забезпечення пожежної безпеки.

1999 року приміщення санаторію було передане у комунальну власність. Дитячий туберкульозний санаторій функціонував тут до 2020 року.

Джерела