Формування вулиці
Вулиця Глінки розташована в межах історичного району Личаків, на схід від середмістя Львова. Вважалася свого часу однією з найпрестижніших у місті. Розташована серед мальовничої озелененої території на північному схилі Вулецьких пагорбів, вона була забудована у першій половині ХХ ст. віллами — спершу неоґотичними (будинки №№ 1а, 5, 7), а згодом, у 1930-х рр., — у стилі функціоналізму. Зараз – це вулиця Галицької Армії.
У 1913 р. вулицю назвали на честь польського магнатської роду Гербуртів. Під час німецької окупації у 1943–1944 вона була вул. Травневою (Маіеnѕtrаѕѕе), а від 1945 р. отримала назву на честь російського композитора Михайла Глінки (1804–1857).
Будівничі та стилі
Двоповерховий будинок був споруджений у 1903–1904 рр. за проектом архітектора Артура Шлеєна як приватна вілла відомого художника Антонія Стефановича. В архітектурі вілли поєднані сучасні конструктивні рішення із неоґотичним декором.
Хто ж власник?
Початковим власником будинку був Антоній Стефанович. Ймовірно, після смерті Стефановича (1929 р.) власниками вілли стали Казимир та Марія Бартлі (Kazimierz Bartel, Maria Bartlowa) — відомі польські політики. Вони фігурують як власники будинку в документах від 1935 р.:у цьому році на замовлення власниці архітектор Анджей Фридецький (Andrzej Frydecki) розробив проект перепланування вілли
Який вигляд має будинок?
Вілла на вул. Глінки, 5 — окремо розташована двоповерхова будівля початку ХХ ст., виконана в стилістиці неоготики з елементами модерну. Архітектурний образ формують відкриті кам’яні мурування, тиньковані поверхні, лучкові та півциркульні вікна з готичним обрамуванням, скульптурні деталі (зокрема химера на фасаді), декоративні металеві елементи та виразний декор у вигляді трифоріїв, контрфорсів і водометів. Вілла зберегла автентичне планування та деталі інтер’єру, а також історичне оточення з палісадником і підпірною стінкою.
Цікаві факти
У 1939—1941 роках в будинку мешкав один з засновників Львівської математичної школи, колишній прем’єр-міністр Польщі, професор Казимир Бартель.
Що тут тепер?
Нині це житлова кам’яниця, в якій збережено окремі елементи первісного оформлення. Будівля є пам’яткою архітектури.
1. Державний архів львівської області (ДАЛО) 2/1/2261.
2. Світлана Лінда, “Архітектура історизму”, Архітектура Львова: Час і стилі ХІІІ–ХХІ ст., ред. Ю. Бірюльов (Львів, Центр Європи, 2008), 410.
3. Мельник Ігор, “Вулька і Помірки”, Львівський Новий Світ та південні околиці Королівського столичного міста Галичини від Святого Юра до Наварії (Львів, Центр Європи, 2008), 173.
