Формування вулиці
Вулиця Генерала Чупринки у Львові має багату історію та неодноразово змінювала назву. Спочатку вона була відома як Штандівська, назва походила від родини Шольц-Штанцльовичів, які володіли тут юридикою Штанцльовка у XVI столітті. У 1863 році вулицю перейменували на Кшижову (Хрестову) через кам’яний хрест біля костелу Марії Магдалини. У 1910 році вона отримала назву Потоцького на честь галицького намісника Анджея Потоцького, вбитого 1908 року Мирославом Січинським. Під час німецької окупації вулиця називалася Зіґфрідштрассе, а з 1944 року — Пушкіна. Сучасну назву, Генерала Чупринки, вулиця отримала у 1996 році на честь Романа Шухевича, головнокомандувача УПА, відомого під псевдонімом Тарас Чупринка.
Вулиця Генерала Чупринки простягається від вулиці Степана Бандери до вулиці Академіка Рудницького. Вона відома своєю архітектурною спадщиною, зокрема віллами та кам’яницями кінця XIX — початку XX століття. Серед них — будинок № 14, де в 1895–1902 роках мешкав Іван Франко. Також примітний будинок № 50–52, відомий як палац Сосновського, збудований у 1901 році, що нагадує середньовічний замок. На вулиці розташовані навчальні заклади, зокрема школа № 3, збудована у 1883 році за проєктом Юліуша Гохберґера. Вулиця є частиною історичного району Кастелівка, відомого своїми зразками сецесійної архітектури.
Будівничі та стилі
Який вигляд має будинок?
Індивідуальний житловий будинок — вілла, споруджений у 1890-ті рр. Імовірно, проект розроблявся у співавторстві Юліаном Захаревичем та Іваном Левинським. Будинок презентує неоромантичний тип індивідуальної оселі, розрахованої на представників місцевого середнього класу, який набув популярності у Львові 1890-х рр. Вілла будувалася як вільно розташований об’єкт на кутовій ділянці, в оточенні саду та квітників. Г-подібний корпус доповнено на куті мальовничою шестигранною вежечкою. Фасади, оформлені нетинькованою цеглою, вирізняються яскравим керамічним декором (полив’яні кахлі) та різьбленими деталями.
Цікаві факти
У 1910–1920 роках у будинку мешкав ректор Львівської політехніки Плацид Заслав Дзівінський. Згодом власниками були львівський купець Шулім Валлах, а також відомий піаніст Леопольд Мюнцер, який загинув у Янівському таборі смерті. У другій половині 1930-х тут жила родина Володимира Кузьмовича, посла до сейму Другої Речі Посполитої та голови Секретаріату УНДО. Його заарештували в 1939 році, а у 1940-му засудили до 8 років таборів. Помер на засланні.
Після Другої світової війни в будинку оселився Микола Островерхов — найодіозніший його мешканець. Син радянського генерала, навчався в Ленінграді, працював у Львівській опері, а згодом став відомим завдяки масштабному збиранню творів мистецтва, часто сумнівного походження. Після його смерті у 1989 році частину колекції визнали музейною цінністю та передали до Львівської картинної галереї. Опис найцінніших речей зайняв 121 сторінку, для перевезення знадобилось 11 вантажівок.
Що тут тепер?
Нині приміщення вілли Дзівінського належить Науковому Товариству імені Тараса Шевченка.
Джерела:
- Живи подорожуючи: вілла Дзівінського. castle-way.com.ua. 8 червня 2015. Архів оригіналу за 1 грудня 2023. Процитовано 17 серпня 2016.
- Будинок Островерхова (Вілла на Хресті), Львів. ua.igotoworld.com. 9 лютого 2015. Процитовано 11 червня 2022.
- Невідомий Львів: Кастелівка, палац Сосновського та вілла на «Хресті». lviv.vgorode.ua. 9 лютого 2015. Архів оригіналу за 3 червня 2023. Процитовано 7 червня 2022.