Вілла Шульців

Формування вулиці

​Вулиця Богдана Хмельницького у Львові є однією з найдавніших та найважливіших магістралей міста, історія якої сягає часів до заснування Львова. Спочатку вона була частиною Волинського шляху, що з’єднував Галич із Володимиром і слугував головною торговельною артерією регіону. ​

У XIII столітті вулиця стала межею між новозаснованим Середмістям та попереднім міським центром — Підзамчем. Вона починалася від площі Князя Ярослава Осмомисла, де, за припущеннями, знаходився найстаріший торговий майдан міста.

З часом вулиця зазнавала численних перейменувань. У XVIII столітті, коли Галичина увійшла до складу Австрійської імперії, вона отримала назву Жовківська, оскільки вела до міста Жовква. У 1936 році її перейменували на честь коронного гетьмана Станіслава Жолкевського. Сучасну назву, на честь гетьмана Богдана Хмельницького, вулиця отримала в грудні 1944 року.

Вулиця Богдана Хмельницького відігравала важливу роль у промисловому розвитку Львова. Ще за часів князя Данила Галицького тут мешкало багато ремісників. У середньовіччі вона входила до складу Краківського передмістя, населеного переважно біднотою. Згодом тут оселилося значне єврейське населення, що сприяло розвитку торгівлі та ремесел. ​

В архітектурному ансамблі вулиці збереглися численні пам’ятки, зокрема:​

• Церква Святого Миколая (вул. Б. Хмельницького, 28) — найдавніший храм Львова.​

• Монастир та церква Святого Онуфрія (вул. Б. Хмельницького, 36) — місце поховання першодрукаря Івана Федорова.​

• Церква Параскеви П’ятниці (вул. Б. Хмельницького, 63) — збудована в 1644 році на кошти молдавського господаря Василя Лупула. ​

Сьогодні вулиця Богдана Хмельницького залишається важливою транспортною артерією Львова, поєднуючи історичний центр із північними районами міста та зберігаючи багату історико-культурну спадщину.

Будівничі та стилі

Вілла Шульців є візитівкою Підзамча. Красива споруда, яку для себе збудували львівські архітектори брати Шульци, збережена фактично у первісному вигляді на вул. Хмельницького, 56, неподалік залізничної станції Підзамче. Кам’яниця Шульців збудована у стилі неоренесансу з елементами маньєризму.

Хто ж власник?

Будинок Яна і Кароля Шульців постав на тодішній вулиці Жовківській у 1896 році. Зовні він мав розписи, кольорову майоліку, медальони-портрети та авторський підпис під вікном другого поверху, який повідомляв польською мовою і готичним шрифтом, що «Ян і Кароль Шульц, архітектори та власники, цей дім збудували для власного вжитку».

Який вигляд має будинок?

Коридор будинку прикрашений дерев’яними панелями, різьбленими сходовими перилами та балясинами, стеля оздоблена різьбою з окуттєвим орнаментом. А ще для кам’яниці на фірмі Желенського виготовили вітражі, а на фірмі Яна Дашека – ковальські елементи для сходів.

Будинок оздоблює розкішна майоліка кінця ХІХ ст. Ймовірно, її виконали на фабриці Івана Левинського. Ініціали братів-архітекторів на фасадних консолях – I S та K S – стилізовані під скандинавські руни. Раніше перед будинком був японський сад.

Цікаві факти

Брати Шульци були німцями за походженням. Ян (Йоханнес) Шульц є автором проєктів багатьох львівських чиншових будинків, палаців та вілл. Його часто називають одним із перших архітекторів, які почали зводити сецесійні будинки у Львові. Однак більшість його робіт виконані в стилях неоренесансу, неоготики, необароко та піттореску. Кароль Шульц здебільшого працював разом зі своїм братом.

Найвідомішими роботами Яна Шульца є:

• вілла Ґломбінської на вул. Драгоманова, 48 (1901),

• житловий будинок з аптекою «Під золотою зіркою» на вул. Коперника, 1 (1892),

• чиншова кам’яниця на вул. Шевченка, 10 з лазнею св. Анни у дворі (1888–1894),

• кам’яниці на вул. Шевченка, 21 та 25 (початок XX ст.),

• військове казино на вул. Фредра, 1,

• вілла Домбчанської на вул. Цитадельній (1888).

Також у 1885 році брати Шульци перебудували палац Бесядецьких на пл. Галицькій, 10 у Львові та палац у Великому Любені. У 1914 році Ян Шульц створив проєкт перебудови будівлі Галицького купецького акціонерного банку на вул. Валовій, 11 («будинок з лицарями»), а також спроєктував каплицю над склепом Юзефа Бачевського на Личаківському цвинтарі.

Що тут тепер?

У 1935 році новими власниками кам’яниці стало подружжя Йозефа та Регіни Катц. У радянський період її поділили на квартири. Що збережено всередині помешкань – невідомо. Втрачена також частина розписів, схожих на ліпнину, та оздоб фасаду. Дах, критий кольоровою дахівкою, має маленьку витончену вежечку. У 2014 році в кам’яниці відновили браму за проектом «Ревіталізація Підзамче».

Джерела:

• Архітектура Львова: Час і стилі. XIII—XXI ст. / М. Бевз, Ю. Бірюльов, Ю. Богданова, В. Дідик, У. Іваночко, Т. Клименюк та ін. — Львів: Центр Європи, 2008. — 720 с. — ISBN 978-966-7022-77-8.

• Енциклопедія Львова: в 4 т. / За ред. А. Козицького. — Львів: Літопис, 2007–2010.
  – Т. 1–3 (особливо т. 2: Д–Й та т. 3: К).

• 1243 вулиці Львова (1939–2009) / Ілько Лемко, Володимир Михалик, Григорій Бегляров. — Львів: Апріорі, 2009. — С. 105–107, 325–327.

• Лемко І. Богдана Хмельницького: історія львівської вулиці // Zaxid.net, 2020.