Формування вулиці
Вулиця Івана Франка є однією з найстаріших магістралей Львова, яка історично формувалась як шлях на південь — до Снятина та далі в напрямку Угорщини. Цей тракт існував ще в княжі часи, а в пізнішій історії став частиною важливого торговельного маршруту. У другій половині ХІХ століття, після входження Галичини до складу Австро-Угорщини, район Софіївка, через який пролягала частина цієї дороги, почав активно забудовуватися.
У цей період вулиця отримала ім’я Панська (Herrengasse), згодом — Пілсудського, Зиблікевича, а в 1950 році — Івана Франка. Нові назви супроводжували зміни політичної влади. Від кінця ХІХ століття територія активно забудовується прибутковими кам’яницями у стилях історизму, модерну, сецесії. Частина цієї забудови реалізована у формі курдонера — парадного двору, як у випадку ансамблю будинків №46–52.
Про будинок на вул. Франка, 48
Будівничі та стилі
Кам’яниця №48 — частина ансамблю чотирьох житлових будинків (№46, 48, 50, 52), споруджених у 1910–1912 роках у стилі раціональної сецесії. Проєкт розроблений архітектором Александром Вартересєвичем-Слонєвським, а реалізовано в межах забудови цілого блоку з курдонером — внутрішнім парадним подвір’ям. Композиційно будинок відповідає архітектурним стандартам доби: простота форм, акцент на вертикальних лініях, стримане оздоблення з декоративними акцентами.
На відміну від декоративно виділеного будинку №50 з мавританськими елементами, кам’яниця №48 виконана у більш лаконічному, утилітарному ключі, проте з характерними елементами модерну — стриманою ліпниною, еркерами та металевими балконами.
Хто ж власник?
Першим власником був приватний інвестор, ймовірно — пов’язаний з юридичним або торговельним середовищем Львова. У міжвоєнний період тут мешкали представники середнього класу — вчителі, чиновники, юристи. Після 1939 року будинок, як і більшість житлових кам’яниць у центральній частині Львова, було націоналізовано. Сьогодні — змішана форма власності: приватизовані квартири, комунальні приміщення.
Який вигляд має будинок?
Будинок чотириповерховий, симетричний, з виходом у внутрішній курдонер. Фасад оздоблений в дусі сецесії — з еркером, гладкою тинькованою поверхнею, геометризованими сандриками над вікнами, маскаронами та балконами з кованими огорожами. Вхідна брама оформлена дерев’яними дверима з фрагментами автентичного різьблення. Парадні сходи — кам’яні, із збереженим перильним поруччям.
Цікаві факти
-
Будинок входить до унікального ансамблю з чотирьох кам’яниць, об’єднаних курдонером — одним з небагатьох прикладів такого типу забудови у Львові.
-
Архітектор Вартересєвич-Слонєвський був водночас проєктантом і забудовником у межах кількох міських блоків.
-
У 1920–30-х роках в будинку проживали освітяни з гімназії Кохановського, що діяла поруч (у будинку №4 на Хотинській).
Що тут тепер?
Нині будинок залишається житловим, більшість квартир — приватизовані. Перший поверх займають окремі офісні приміщення. Кам’яниця є частиною охоронної зони історичного ареалу Львова й визнається архітектурною спадщиною місцевого значення.
Список літератури
-
Бірюльов Ю. Архітектура Львова доби сецесії
-
Вуйцик В. Архітектурні ансамблі Львова
-
Мельник І. Львів між минулим і майбутнім