Формування вулиці
Вулиця Богдана Хмельницького є однією з найдавніших у Львові. В її основі — середньовічна Жовківська дорога, яка ще з XIII століття з’єднувала місто з Волинню, Белзом і далі з Києвом. У той період вулиця була центральною артерією передмістя Підзамче, де селились ремісники, євреї, дрібні торговці.
У XIX столітті вулицю активно перебудовували: укладали бруківку, з’явились перші багатоквартирні кам’яниці, фабрики, склади, а згодом — громадські споруди. В цей період вулиця мала назву Жовківська, з 1944 року вона отримала теперішню — Богдана Хмельницького.
Початок XX століття став періодом найінтенсивнішого будівництва в районі. Від площі Князя Ярослава Осмомисла і далі вулиця забудовувалась прибутковими кам’яницями у стилі сецесії, історизму та модерну, призначеними для проживання міщанського середнього класу.
2. Про будинок на вул. Богдана Хмельницького, 5
Будівничі та стилі
Будинок зведено у 1912–1913 роках за проєктом відомого архітектора Адольфа Піллера, представника львівської школи сецесії. Це чотириповерхова прибуткова кам’яниця, яка демонструє перехід від пізньої сецесії до раціонального модерну з елементами неоренесансу.
Фасад симетричний, лаконічний, з акцентом на ергономічність форм і ритміку віконних прорізів. Декор обмежений: використано геометризовані елементи, просту ліпнину, характерні балкони з металевими ґратами. Вхід — арковий портал із мінімальним оздобленням, але гармонійно вписаний у композицію фасаду. Планування будинку розраховане на окремі квартири, згруповані навколо центрального сходового ядра.
Хто ж власник?
Будинок зведено як доходна кам’яниця — тобто для оренди квартир. Замовником виступив, найімовірніше, приватний інвестор або невелика будівельна фірма, пов’язана з проєктною діяльністю архітектора Піллера. На початку ХХ століття така форма інвестування у Львові була дуже поширеною.
До Другої світової війни тут мешкали викладачі, дрібні службовці, купці. У радянський період будинок було націоналізовано. Після 1990-х більшість квартир приватизовано.
Який вигляд має будинок?
Будинок має чотири поверхи, високий цоколь, мансардний дах. Фасад оформлений стримано — вікна розташовані в строгому ритмі, є балкони на кожному поверсі, вхід — арковий, із дерев’яними або металевими дверима. Дах — з двосхилим завершенням, у якому можуть бути люкарни.
В інтер’єрі імовірно збереглись тераццо, перила з кованого заліза, фрамуги над дверима, плитка початку ХХ ст.
Цікаві факти
-
Адольф Піллер проєктував також інші кам’яниці на вул. Хмельницького, зокрема №7 та №9 — у схожій стилістиці, тож ці будинки формують єдиний архітектурний ансамбль.
-
Кам’яниця №5 — це приклад перехідної архітектури, яка демонструє відхід від надмірного декору сецесії до функціонального модерну.
-
У внутрішньому подвір’ї будинку знімали сцени з радянського фільму 1970-х років.
Що тут тепер?
Сьогодні будівля зберігає житлову функцію, на першому поверсі можуть розміщуватись офіси чи невеликі магазини. Більшість квартир приватизовані. Стан будівлі загалом добрий, але частина елементів фасаду потребує реставрації. Будинок входить до історичного ареалу Львова, хоча індивідуального охоронного статусу не має.
Список літератури
-
Бірюльов Ю. Архітектура Львова: Сецесія та модерн
-
Мельник І. Львівські вулиці і кам’яниці
-
Вуйцик В. Архітектурні ансамблі Львова
-
Центральний державний історичний архів України у Львові