1. Формування вулиці
Вулиця Богдана Хмельницького — одна з ключових історичних осей північного сходу Львова. Її витоки сягають середньовічної Жовківської дороги, що вела з міста на Жовкву, а далі — на Люблін та Варшаву. Від XVII століття ця дорога перетворюється на Жовківську вулицю, що була головним шляхом через передмістя Замарстинів.
Із розвитком Львова в XIX столітті Жовківська перетворюється на житлово-індустріальну магістраль, уздовж якої виникають кам’яниці, склади, фабрики, ремісничі майстерні, а також будинки міщан. Після Другої світової війни, в 1946 році, вулицю перейменовано на честь Богдана Хмельницького. Поступово південна частина вулиці, ближча до центру, набула більш міщансько-міської забудови, тоді як північна зберегла переважно робітничий, промисловий характер.
Будинок №33 розташований у тій частині вулиці, що межує з давнім Замарстиновом, неподалік перехрестя з сучасною вулицею Мулярською. Це зона, де вже у ХІХ столітті сформувався квартал із щільною міською житловою забудовою, близькою до центрального Львова.
2. Про будинок на вул. Богдана Хмельницького, 33
Будівничі та стилі
Кам’яницю №33 було зведено у 1909 році в стилі раціонального модерну з елементами неоренесансу, характерного для тогочасної орендної забудови Львова. В архітектурних рисах поєднуються стриманість обробки, функціональність плану та декоративна ліпнина.
Будинок належить до типових міщанських кам’яниць початку ХХ століття — чотири поверхи, симетричний фасад, центральний вхід із аркою, балкони з кованими огорожами. Стилістично він вирізняється наявністю класичних мотивів: пілястрів, фільонок, карнизів, а також рослинного декору в ліпленні.
Хто ж власник?
Першим власником будинку був, імовірно, дрібний забудовник або міщанин, який зводив його як прибутковий житловий дім — для здачі квартир в оренду. Такий тип інвестиційного будівництва був поширений у Львові в 1900-х роках.
У міжвоєнний період тут мешкали переважно службовці, торговці, вчителі, а після 1939 року будинок був частково націоналізований. У радянський час він використовувався як багатоквартирний житловий будинок, без суттєвих змін у зовнішньому вигляді.
Який вигляд має будинок?
Це чотириповерхова цегляна кам’яниця з високим цоколем, тинькований фасад якої оформлено лаконічно, але з увагою до деталей. Центральна частина підкреслена еркером, балконами з металевими решітками та декоративним фризом. Вікна прямокутні, з неоренесансними сандриками.
У внутрішньому просторі — центральна сходова клітка, під’їзд із оздобленням початку ХХ століття: тераццо, автентичні перила, штукатурка з ліпленням. У деяких квартирах досі збереглися пічки, двері та паркет тієї епохи.
Цікаві факти
-
Будинок є яскравим прикладом прибуткової житлової кам’яниці Львова 1900-х років, орієнтованої на представників міського середнього класу.
-
Архівні документи свідчать про те, що до 1939 року тут проживали єврейські родини, які займались ремісництвом і торгівлею на Підзамчі.
-
У 1950–1960-х роках частину квартир займали працівники ремонтних та енергетичних підприємств, розташованих поруч.
-
Будівля зберегла значну частину оригінального декору, хоч і потребує реставрації.
Що тут тепер?
Будинок і нині використовується як житловий, більшість квартир приватизовано. Частина приміщень першого поверху адаптована під невеликі майстерні, офіси чи сервісні заклади. Стан фасаду задовільний, внутрішні простори частково відновлені. Кам’яниця належить до історичного ареалу міста та має цінність як зразок ранньомодерної житлової архітектури Львова.
Список літератури
-
Бірюльов Ю. Архітектура Львова: Час і стилі
-
Мельник І. Львів. Архітектурна мозаїка
-
Вуйцик В. Архітектурні ансамблі Львова