1. Формування вулиці
Вулиця Богдана Хмельницького є однією з найдовших і найдавніших транспортних артерій Львова. Вона бере свій початок від площі Крива Липа і простягається у північно-східному напрямку, виходячи за межі історичного центру й перетворюючись на магістраль, що сполучає Львів із Жовквою та далі з північним прикордонням. У середньовіччі її північна частина була частиною Жовківської дороги, що пролягала через Замарстинів — одне з давніх передмість Львова.
Активна забудова цієї частини вулиці відбулася наприкінці XIX — у першій третині XX століття, коли район на околиці Замарстинова перетворився на змішану промислово-житлову зону. Тут зводилися робітничі колонії, приватні вілли, одно- й двоповерхові будинки для службовців залізниці, складів, митниці. У 1946 році вулицю перейменували на честь гетьмана Богдана Хмельницького, а до того вона носила назву Жовківська (або Жовківський тракт). Нині ця частина міста має переважно малоповерхову забудову з елементами промислової інфраструктури.
2. Про будинок на вул. Богдана Хмельницького, 165
Будівничі та стилі
Будинок на вул. Богдана Хмельницького, 165 — це двоповерхова кам’яниця з мансардою, зведена орієнтовно в 1920-х роках, імовірно, як частина індивідуальної житлової забудови. Архітектурно будівля вирішена в стилі пізнього історизму з елементами функціонального модерну. Типовими рисами є двосхилий дах, симетричне планування, стриманий декор фасаду, прямокутні вікна, лаконічні сандрики, а також наявність бічного входу або ґанку.
Цей будинок — зразок сільсько-міської забудови міжвоєнного періоду у передмістях Львова, яка поєднувала архітектурні рішення міської кам’яниці з функціональністю сільської вілли.
Хто ж власник?
Імовірно, первинним власником будинку був службовець або приватна особа, що мешкала на постійній основі в цій частині Львова. У міжвоєнний період будинок міг бути збудований як односімейне житло, яке після 1939 року було частково націоналізоване або поділене на кілька квартир. Нині об’єкт перебуває у приватній власності.
Який вигляд має будинок?
Будинок двоповерховий, із житловою мансардою, мурований, тинькований, витягнутий у плані. Фасад симетричний, із центральним входом або бічним ризалітом. Вікна рівно розташовані по горизонталі, збереглися дерев’яні або модерні віконні рами. Дах — двосхилий, з великим виносом, покритий бляхою чи шифером. Біля будинку — невеликий сад або подвір’я, характерне для індивідуальної забудови.
Цікаві факти
-
Будинок розташований у районі, де у 1920–30-х роках активно формувалися робітничі поселення поблизу залізниці та митниці.
-
Ймовірно, будівля була зведена одночасно або в один квартал із сусіднім будинком №167, що має схожі архітектурні риси.
-
Попри периферійне розташування, ця частина вулиці була пов’язана з інфраструктурою та економікою Львова у міжвоєнний період.
Що тут тепер?
Будинок використовується як приватне житло, з окремим входом і прибудинковою територією. Ймовірно, деякі приміщення перебудовані або модернізовані. Це типовий приклад збереженої периферійної забудови Львова першої половини ХХ століття, яка формує локальний архітектурний ландшафт району.
Список літератури
-
Вуйцик В. Архітектура Львова. Час і стилі
-
Бірюльов Ю. Міські окраїни Львова в архітектурі XX століття
-
Мельник І. Львів: Простір і пам’ять