1. Формування вулиці
Вулиця Богдана Хмельницького є однією з найдовших і найстаріших у Львові. Її витоки — у середньовічній Жовківській дорозі, яка прямувала з міста через передмістя Замарстинів до Жовкви, Белза та Варшави. Цей шлях існував ще з часів Русі, а з XVIII століття перетворюється на регулярну міську вулицю.
У ХІХ столітті ця частина Львова — північний схід міста — інтенсивно розвивається: будуються залізниці, депо, митні склади. На межі ХІХ–ХХ століття у районі Підзамче формується житлова забудова: компактні вілли, дво- і триповерхові кам’яниці, прибуткові будинки для середнього класу. У цей період Жовківська вулиця (таку назву вона мала до 1946 року) набуває вигляду промислово-житлової артерії з урбаністично організованими фасадами.
Після 1946 року вулицю перейменовано на честь Богдана Хмельницького, а у післявоєнні десятиліття вона зберегла свій житлово-промисловий характер. Район, у якому розташований будинок №26, — приклад міського передмістя з модерною, але стриманою забудовою початку ХХ століття.
2. Про будинок на вул. Богдана Хмельницького, 26
Будівничі та стилі
Кам’яниця №26 зведена у 1904–1905 роках за авторським проєктом архітектора Юліана Цибульського, який виступив також і її першим власником. Це триповерховий житловий будинок, зведений у стилі віденської сецесії (модерну), з виразною декоративною обробкою фасаду.
Фасад будинку асиметричний, оздоблений ліпленими маскаронами, стилізованими рослинними мотивами, гірляндами та балконами з металевими ґратками. Скульптурне оформлення виконано Броніславом Солтисом, відомим львівським скульптором початку ХХ століття. Завдяки співпраці архітектора й скульптора фасад отримав художню завершеність — притаманну лише найкращим зразкам львівської сецесійної житлової архітектури.
Хто ж власник?
Архітектор Юліан Цибульський звів цю кам’яницю як власну. Як і у випадку з будинками №28 та №30, він реалізував тут ідею «міського ансамблю», вкладаючи в неї свій творчий стиль.
У міжвоєнний період у будинку мешкав Володимир Шилан — український поет, маляр, графік, представник мистецького Львова. Його присутність засвідчує статус будинку як інтелігентського осередку. Після 1939 року кам’яницю націоналізували, а з 1990-х років більшість квартир приватизовано.
Який вигляд має будинок?
Будинок триповерховий з високим цоколем, із підвалами. Фасад витягнутий, з асиметричним розміщенням вікон і балконів, з еркером на центральній осі. Фронтонний карниз завершений масивною аттиковою частиною. Вхід оздоблений автентичними дерев’яними різьбленими дверима. Балкони мають ковані ґрати, а віконні прорізи обрамлені декоративними ліпними вставками.
В інтер’єрах збереглися мармурові сходи, плитка «тераццо», металеві перила, а в деяких квартирах — пічки, фрамуги, паркет початку ХХ століття.
Цікаві факти
-
Будинок є частиною ансамблю з трьох кам’яниць, створеного одним архітектором — це рідкісний приклад індивідуальної творчої забудови.
-
Скульптор Броніслав Солтис оздоблював не лише цей фасад, але й багато будинків центрального Львова; його маскарони — справжні обереги епохи сецесії.
-
Володимир Шилан, який тут мешкав, був представником львівської літературно-мистецької сцени міжвоєнного періоду.
-
Будинок, хоч і не має індивідуального охоронного статусу, є частиною історичного ареалу Львова.
Що тут тепер?
Нині будинок залишається житловим, більшість квартир — у приватній власності. Частина приміщень на першому поверсі використовується під побутові чи комерційні потреби. Споруда збереглася у доброму стані, проте окремі декоративні елементи фасаду потребують реставрації. Це — цінна пам’ятка модерної житлової архітектури Львова початку ХХ століття.
Список літератури
-
Бірюльов Ю. Архітектура Львова: Сецесія
-
Мельник І. Львівські вулиці і кам’яниці
-
Центральний державний історичний архів України у Львові