1. Формування вулиці
Вулиця Генерала Чупринки є продовженням магістральної осі вулиці Коперника та пролягає через західну частину Львова — колишнє передмістя Кульпарків. У XIX столітті ця територія розвивалась як сільське поселення, однак із розширенням міста в другій половині століття вона перетворилася на один із головних напрямків забудови елітного житла.
У часи Австро-Угорської імперії вулиця мала назву Батореґассе, згодом — 29 Листопада (на честь дати ухвалення польської конституції 1830 року). За радянської влади її перейменували на Клепарівську, а у 1990-х роках — на честь генерала Тараса Чупринки (Романа Шухевича), головнокомандувача УПА. Район вважається одним із найцікавіших зразків модерної та неокласичної міської забудови початку ХХ століття у Львові.
2. Про будинок на вул. Генерала Чупринки, 49
Будівничі та стилі
Будинок №49 споруджено у 1908–1909 роках за проєктом архітектора Юзефа Пйонтковського. Це чотириповерхова кам’яниця з цокольним поверхом, зведена у стилі неокласицизму з елементами німецького впливу, що був характерним для міської архітектури початку ХХ століття. Проєкт затверджено магістратом 27 жовтня 1908 року (ДАЛО 2/2/2561:59).
Фасад кам’яниці відступає від лінії хідника, утворюючи передфасадний простір. Композиція побудована на симетрії двох ризалітів із фронтонами та широких балконів між ними. Центральним елементом інтер’єру є простора сходова клітка з поздовжнім коридором, що розділяє приміщення на два тракти — типовий для багатоквартирної забудови початку століття план.
Хто ж власник?
Співвласниками будинку були Гелена Бромільська та Станіслав Бромільський. Ймовірно, частина квартир використовувалась для власного проживання, а частина — для здачі в оренду. Після 1939 року будівлю націоналізували. Сьогодні будинок використовується як навчальний корпус Львівського національного університету імені Івана Франка, що адаптував колишню кам’яницю під навчальні приміщення.
Який вигляд має будинок?
Будинок чотириповерховий, з високим цоколем і стриманою, проте виразною неокласичною композицією. Ризаліти з фронтонами створюють вертикальні акценти, між якими розташовані відкриті балкони з металевими огорожами. У завершенні фасаду — лаконічний аттик. На фасаді збережені барельєфи, що виконані в стилістиці раннього ХХ століття. Внутрішній простір організовано навколо великої сходової клітки з коридорним плануванням.
Цікаві факти
-
Архітектор Юзеф Пйонтковський відомий участю в проєктуванні багатьох кам’яниць у Львові початку ХХ століття.
-
Фасад прикрашають барельєфи — рідкісний для неокласицизму елемент, що додає будівлі індивідуальності.
-
Будинок було адаптовано під університетський корпус, що дозволило зберегти його в доброму стані без суттєвих перебудов.
-
Будівля є зразком пізнього буржуазного житла Львова перед Першою світовою війною.
Що тут тепер?
Сьогодні в будинку функціонує один із навчальних корпусів Львівського національного університету імені Івана Франка. Кам’яниця зберегла архітектурну автентичність, перебуває в доброму стані й активно використовується за новим функціональним призначенням. Вона входить до складу історичного ареалу Львова та має культурну цінність як приклад модерної забудови початку ХХ століття.
Список літератури
-
Державний архів Львівської області (ДАЛО) 2/2/2561
-
Мельник І. Львівські вулиці і кам’яниці (Львів: Центр Європи, 2008)
-
Бірюльов Ю. Архітектура Львова: Час і стилі