Формування вулиці
Вулиця Замарстинівська — одна з найдавніших артерій Львова, що бере свій початок ще з XIV століття. Вона веде від площі Старий Ринок на північ і була важливою дорогою, що сполучала середньовічне місто з навколишніми передмістями та селами. Назва вулиці походить від села Замарстинів (Zamarstynów), заснованого в середині XIV століття на місці давнього маєтку, відомого як «Зомерштайнгоф», що належав німецькому міщанину Яну Зоммерштайну.
Протягом століть Замарстинівська була не лише дорогою до заміських фільварків, але й місцем активної торгівлі: тут селилися ремісники, працювали млини, склади, ковальні. У XVIII–XIX століттях територія довкола залишалась частково сільською, але поступово почала входити до складу міської забудови. У 1870-х роках вулиця отримала мощення, а в 1909 році — трамвайну лінію, що сприяло її перетворенню на міську магістраль.
У 1930 році територію колишнього села Замарстинів офіційно включили до меж Львова. Відтоді Замарстинівська стала частиною щільної міської забудови з багатоповерховими кам’яницями в стилях історизму, сецесії та модерну. Особливістю забудови початку ХХ століття стали фасади з ліпниною, маскаронами, високими стелями, а також поєднання житлових функцій із торгівлею на перших поверхах.
Будівничі та стилі
Будинок №3 зведений приблизно у 1900–1910 роках. Це триповерхова кам’яниця із цегли, отинькована, з виразним симетричним фасадом. Будівля належить до стилю сецесії з елементами декоративного історизму.
Фасад акцентовано двома ризалітами — виступами, які завершуються аттиками з великими ліпними маскаронами у формі жіночих голів. Ліпний декор включає стилізовані орнаменти, характерні для віденської сецесії. Висота приміщень у будівлі становить понад 4 метри, що свідчить про статусність споруди.
Хто ж власник?
Точних відомостей про первинного власника будинку не збереглося. Ймовірно, це був приватний підприємець, який звів кам’яницю для здачі в оренду мешканцям і комерсантам. У міжвоєнний період на першому поверсі працював магазин овочів, а квартири займали представники міського середнього класу.
Після 1945 року будівлю націоналізували, розподілили на комунальні квартири. Нині будинок є об’єктом приватної власності мешканців, у ньому діє ОСББ.
Який вигляд має будинок?
Будинок триповерховий, симетричний, з двома боковими виступами (ризалітами). Фасад прикрашений ліпниною та маскаронами, типовими для львівської сецесії. Прямокутні вікна, широкі підвіконня, автентична столярка. На першому поверсі — великі вітрини, характерні для колишніх крамниць. Дах — двосхилий, з горищними вікнами.
Цікаві факти
-
Назва Замарстинівська — одна з найстаріших в офіційних реєстрах міста.
-
Будинок №3 є архітектурною домінантою початкової ділянки вулиці, помітною з площі Старий Ринок.
-
У радянський час фасад частково перебудовували, однак основна композиція та декоративне оформлення збережені.
Що тут тепер?
Сьогодні це житловий будинок із комерційними приміщеннями на першому поверсі. Приміщення використовуються як офіси, магазини чи салони послуг. У будинку діє ОСББ, ведеться поступова реставрація елементів фасаду.
Список літератури
-
Мельник І. В. Львівські вулиці і кам’яниці
-
Державний архів Львівської області (фонд 2, опис 1)
-
Lewicki Jakub. Między tradycją a nowoczesnością: Architektura Lwowa lat 1893–1918
-
Księga adresowa miasta Lwowa (1935)
-
Енциклопедія Львова, т. 2