Формування вулиці
Вулиця Замарстинівська — одна з найдавніших і найдовших магістралей Львова, що простягається з північної частини середмістя до передмістя Замарстинів, історично відомого як окреме село. Її розвиток нерозривно пов’язаний із колонізаційними процесами XV століття, коли на північ від Львова виникли поселення, засновані переважно німецькими колоністами. Одне з таких — господарство Зоммерштайна (Sommersteinhof), згодом трансформоване в назву Замарстинів.
Вулиця стала транспортною артерією, що з’єднувала міську браму на Підзамчі з сільськими та торговельними осередками. Її траєкторія повторює шлях, яким прямували до ярмарків, млинів, гут і фільварків, що з’явилися в долині річки Полтви. Відомо, що вже у XVII столітті тут була дорога з дерев’яними містками, яка мала назву Муровані Мости.
З ХІХ століття Замарстинівська поступово урбанізувалася. Після приєднання Галичини до Австро-Угорщини та затвердження генеральних регуляційних планів Львова, вулиця стала важливим сполученням для транспортного руху на північ. Тут почала з’являтися типовозабудова: дво- і триповерхові кам’яниці в стилях історизму та сецесії.
У 1930 році село Замарстинів офіційно приєднано до Львова, після чого вулиця отримала єдиний статус міської вулиці. Під час Другої світової війни частина вулиці опинилася в межах львівського гетто, а в повоєнні роки — в зоні активної індустріалізації. Замарстинівська стала основною оссю нового робітничого району.
Будівничі та стилі
Будівля на Замарстинівській, 11 споруджена у 1910 році в стилі пізньої сецесії. Архітектори — Міхал Лужецький та Адольф Піллер. Вони створили характерну для львівської школи композицію з меандровими орнаментами та маскаронами. Симетричний фасад оформлений елементами пластичної ліпнини.
Хто ж власник?
Історичні дані про первісного власника будівлі наразі не встановлені. Найімовірніше, кам’яницю зведено як орендну житлову нерухомість для представників міської інтелігенції.
Який вигляд має будинок?
Триповерхова будівля з симетричним плануванням, двома бічними ризалітами, оздобленими жіночими маскаронами. Балкони мають ковані огорожі, вікна прикрашені обрамленням з ліпнини. Сходова клітка з вітражами частково збереглася.
Цікаві факти
-
У 1991 році будинок включено до переліку пам’яток архітектури місцевого значення.
-
Сусідній будинок №11а часто плутають із №11 через подібність фасадів і архітектурної мови.
Що тут тепер?
У будівлі функціонує загальноосвітня школа №87. Частина приміщень також використовується під комерційні потреби, зокрема аптеку та офіси.