Формування вулиці
Вулиця Степана Бандери — одна з найважливіших магістралей Львова, яка з’єднує центральну частину міста із західними районами. Її формування припадає на другу половину XIX — початок XX століття, коли Львів стрімко розвивався в напрямку нової забудови за межами історичного центру.
Первісно ця вулиця називалася 3 Мая (Третього Травня) — на честь польської Конституції 3 травня 1791 року, і під цією назвою вона існувала до 1939 року. У міжвоєнний період вона була однією з найпрестижніших вулиць Львова. Тут розташовувалися навчальні заклади, зокрема Політехніка (нині — Національний університет «Львівська політехніка»), адміністративні установи та репрезентативна житлова забудова.
У радянський період вулицю перейменували спершу на вулицю Дзержинського, а в 1991 році вона отримала сучасну назву — на честь провідника українського націоналістичного руху Степана Бандери.
Траса вулиці пролягла вздовж важливих транспортних ліній, включно з колією, що з’єднувала Головний вокзал із центром міста, а також новими кварталами Львова, які розвивалися у напрямку до Клепарова та Замарстинова. У планувальному відношенні вулиця від початку проєктувалася як широка міська магістраль із трамвайною лінією та алеєю з деревами посередині.
Будівничі та стилі
Будинок №47а на вулиці Степана Бандери у Львові — це визначна пам’ятка архітектури у стилі сецесії, зведена у 1911–1912 роках за проєктом архітектора Артура Шлеєна. Він розташований на місці колишнього монастиря домініканців, що існував тут до початку XX століття. Будівля є частиною архітектурного ансамблю разом із сусідніми будинками №47 на вул. Бандери та №4 на вул. Єфремова, утворюючи спільне подвір’я та гармонійний міський простір.
Який вигляд має будинок?
Будинок має чотири поверхи та двотрактову структуру з двосхилим дахом. Фасад вирішений у стилі раціональної сецесії з елементами неокласицизму: симетричний, з центральним ризалітом, прикрашений пілястрами, гірляндами, медальйонами та аттиком складної форми. Балкони з різними металевими огорожами та бетонними кронштейнами надають фасаду динаміки. Вхідна група зберегла автентичні двері з декоративним світликом, інкрустовані мідними пластинами та склом з діамантовою огранкою.
Цікаві факти
Інтер’єри будинку зберегли багато оригінальних елементів: сходова клітка з пісковиковими сходами, металевими огорожами та майоліковими плитками на стінах; дерев’яні двері з інкрустаціями та оригінальні віконні рами. Особливою окрасою є розпис-триптих “Весна” на стелі сходової клітки, виконаний художниками А. Розеном та Г. Феллером у 1912 році. Цей розпис є унікальним прикладом львівської сецесійної поліхромії.
Що тут тепер?
У міжвоєнний період на першому поверсі будинку діяла цукерня Миколая Снігура. У радянські часи тут розміщувалися молочний магазин та кафе “Академія”. Сьогодні будівля виконує житлову функцію, а на першому поверсі розташовані кафе та крамниця.