Житловий будинок

Формування вулиці

Замарстинівська вулиця — одна з історичних осей північного Львова, що має глибоке середньовічне коріння. Її назва походить від колишнього села Замарстинів, яке виникло в XIV столітті та спочатку було відоме як Зоммерштайнгоф — на честь його фундатора, німецького колоніста. Протягом XV–XVI століть Замарстинів функціонував як окреме поселення з власною структурою, але поступово підпадав під вплив і адміністративну залежність Львова.

Замарстинівська вулиця виникла як шлях до села, що вів із міських брам до північних передмість. Іще в XVII столітті вона служила як важливий торговий шлях, яким транспортували товари, зокрема з Брюхович, Голоска та Жовкви. Вона одночасно виконувала функцію межі міської забудови та артерії між містом і сільським господарським оточенням.

У ХІХ столітті вулиця набула нового значення — з розширенням міста сюди почала проникати індустріальна та житлова забудова. Замарстинів активно забудовували двоповерховими кам’яницями, чиншовими будинками та промисловими об’єктами, такими як парові млини, склади й фабрики. В 1930 році територія села офіційно стала частиною Львова, і вулиця увійшла до складу нової міської сітки в межах програми «Великий Львів».

У радянський період вулицю перебудовували, додаючи типову багатоповерхову забудову, однак у нижній частині Замарстинівської донині збереглися будинки міжвоєнного періоду та фрагменти брукування.

Будівничі та стилі

Будинок №49 — це триповерхова наріжна кам’яниця, зведена на початку XX століття в стилі пізньої сецесії. Ймовірно, збудований як чиншовий дім для здачі в оренду. Має багате ліпне оздоблення, ковані балконні огорожі, великі вікна, еркери та арковий вхід на розі.

Хто ж власник?

Первісний власник достеменно не встановлений. У міжвоєнний період тут діяла перукарня пана Фінка. У радянські роки будівля використовувалась як житловий фонд із державними службами на першому поверсі — зокрема, тут розташовувалась Станція захисту рослин.

Який вигляд має будинок?

Будівля зберегла автентичний фасад із декоративними елементами пізньої сецесії: ліпниною, розвиненою карнизною лінією, еркером. Наріжне розташування підкреслено скругленням фасаду. На першому поверсі — окремі входи до комерційних приміщень, які з часом зазнали перебудов.

Цікаві факти

У 1930-х роках у будинку працювала відома перукарня Фінка.
У 1970-х тут діяла Державна станція захисту рослин — важлива установа для сільськогосподарських потреб.
У 2000-х роках у приміщенні першого поверху функціонував ресторан «Стожари», згодом кафе «Кухня».

Що тут тепер?

Будинок залишається житловим. На першому поверсі діють комерційні установи, зокрема кафе. Фасад зберігає історичний вигляд, попри сучасні втручання.

Список літератури

Архітектура Львова: Час і стилі. XIII–XXI ст. — Львів: Центр Європи, 2008.
Вулиці Львова: довідник. — Львів: Літопис, 2001.
Львів: Історичні передмістя. — Львів, 2012.
Історія Львова: урбаністична структура. — Львів, 2015.
Пам’ятки та забудова Львова. — Львів: Апріорі, 2014.