Формування вулиці
Клепарівська — одна з найдавніших вулиць Львова, що веде з середмістя на північний захід. Її формування тісно пов’язане з розвитком місцевості Клепарів, яка з XIV століття існувала як окреме поселення за міськими мурами Львова. Назва походить від імені Ганка Клеппера — німецького міщанина, що, згідно з переказами, заклав перші господарства в цій частині.
Клепарів розташовувався на торговому шляху, що вів до Жовкви й Белза, а також мав вигідне географічне розташування — між пагорбами з садовими угіддями та заплавами річки Полтви. Протягом XVII–XVIII століть у цій місцевості розвивалися млини, склади, військові казарми, а також тюремні установи, найвідомішою з яких була в’язниця «Бригідки».
У другій половині ХІХ століття Клепарівська територія поступово інтегрувалася в міську структуру Львова. У 1870-х роках на вулиці з’явилися перші двоповерхові кам’яниці, а вже на початку ХХ століття — багатоповерхові чиншові будинки. У 1931 році колишнє передмістя офіційно включили до адміністративних меж міста.
На відміну від інших магістралей, Клепарівська до середини ХХ століття залишалася змішаною за функцією: поряд із житловими будинками тут тривалий час працювали ремісничі цехи, військові установи, гуртожитки. Тепер вулиця є важливою артерією, що поєднує центр із північними районами міста.
Будівничі та стилі
Будинок №23 на Клепарівській зведений приблизно в 1905–1910 роках у стилі сецесії з елементами неоренесансу. Автор проєкту достеменно не відомий, проте за композицією фасаду можна припустити зв’язок із школою архітектора Міхала Лужецького або його колег з будівельного бюро Львівської політехніки.
Кам’яниця триповерхова, цегляна, отинькована. Основні декоративні елементи — два бічні ризаліти з аттиками, ліпними маскаронами, прямокутними вікнами з ліпленими обрамленнями. У внутрішньому плануванні — типова структура початку ХХ століття з анфіладними квартирами, просторими сходовими клітками та високими (4,3 м) стелями.
Хто ж власник?
Імен первісного власника в джерелах не зафіксовано, проте, судячи з типології будинку, це була чиншова кам’яниця, збудована для здачі в оренду. У міжвоєнний період тут мешкали вчителі, урядовці, майстри ремесел. Після Другої світової війни будівлю націоналізували, й упродовж радянського періоду вона функціонувала як комунальний житловий фонд.
Сьогодні будинок перебуває в приватній власності мешканців.
Який вигляд має будинок?
Це триповерховий будинок із симетричним фасадом, прикрашеним елементами львівської сецесії: маскаронами, геометричними деталями, ліпниною на аттиках. Бічні ризаліти чітко виділені, вікна оформлені декоративними сандриками. Збережено автентичні двері, частину дерев’яної столярки, ковані поручні сходів. Дах — двосхилий, з мансардними приміщеннями.
Цікаві факти
-
На сусідніх ділянках до будинку №23 розташовувалися військові казарми та склади початку ХХ століття.
-
У 1930-х роках у квартирі на другому поверсі діяв неформальний гурток учнів учительської семінарії.
-
Будинок пережив часткові реконструкції у 1950-х роках, але зберіг загальний вигляд.
Що тут тепер?
Нині будинок використовується як житловий. Частину приміщень першого поверху займають офіси або сервісні заклади. Стан будівлі задовільний, збережена історична структура плану та частина декоративних елементів фасаду.
Список літератури
-
Мельник І. В. Львівські вулиці і кам’яниці
-
Lewicki Jakub. Między tradycją a nowoczesnością: Architektura Lwowa lat 1893–1918
-
Księga adresowa miasta Lwowa (1935)
-
Енциклопедія Львова, т. 2
-
Державний архів Львівської області (фонд 2, опис 1)