Формування вулиці
Найдавніша назва площі — Пляц Єзуїцькі. З 1871 по 1885 роки вона була частиною вулиці Ягеллонської. У 1885—1940 роках площа мала назву Пляц Смольки, на честь польського політика, громадського діяча, правника, голови парламенту Австро-Угорщини та ініціатора створення копця Люблінської унії на Високому Замку Францішека Смольки. У 1940—1941 роках площу перейменували на «17 вересня» на честь подій, пов’язаних з радянською анексією територій Західної України та Західної Білорусі у вересні 1939 року. У 1941—1944 роках площа знову отримала назву Смолькіпляц, а у 1944—1946 роках — Смольки. У 1946—1993 роках її називали Площею Перемоги, в ознаменування перемоги СРСР у німецько-радянській війні. З 1993 року площа носить сучасну назву — площа Генерала Григоренка, на честь радянського генерала-правозахисника Петра Григоренка.
Будівничі та стилі
Кам’яниця на пл. ген. П. Григоренка, 5 за проєктом архітекторів Юзефа Пйонтковського та Максиміліана Бурстіна, в стилі модернізованого неокласицизму. Будівництво тривало з 1912 по 1914 рік.
Хто ж власник?
Був збудований для львівського купця Юліуса Ґрюнера.
Який вигляд має будинок?
Будинок № 5 на площі Григоренка, відомий як колишня кам’яниця Ґрюнера, розташований у центральній частині Львова, на захід від історичного середмістя. Він займає видовжену ділянку, яка орієнтована з півдня на північ і вбудована в щільну забудову кварталу, обмеженого вулицями Менцинського, Городоцькою, Наливайка, Гнатюка та площею Григоренка. Це монументальна споруда з чотирма поверхами та мансардою під високим дахом.
Чільний, південний фасад, розрахований на п’ять віконних осей, вирізняється вертикальним поділом лізенами між широкими вікнами та трьома ярусами балконів. У правій частині фасаду розташована велика арка тунельного проїзду до тильного подвір’я, що доповнюється ширшими балконами та мансардою з наметовим дахом і шпилями. Вікна на перших двох поверхах мають заокруглені верхівки, а вище — прямокутні форми. Фасад прикрашають великі люкарни з декоративними вазонами, а на гребені даху розташована балюстрада.
Серед декоративних елементів виділяються маскарони над вікнами, які нагадують стиль скульптурної майстерні Зиґмунта Курчинського, а також ковані елементи балконів та сходів. Збереглися деталі в’їзної брами з ініціалами “JG” — “Jakób Grüner”. Архітектурний стиль будинку належить до неокласицизму початку 1910-х років.
Будівля має складне і нетрадиційне планування. Основу формують два блоки — фронтальний і тильний, із житловими приміщеннями в два ряди. Перший поверх фронтального блоку зайнятий комерційними приміщеннями. Бокові секції будинку розділені внутрішнім подвір’ям, яке згодом частково забудували для розширення колишнього кінотеатру (нині це театр “Воскресіння”). У лівій секції розташований проїзд з арковими перекриттями, що веде до сходових кліток і приміщень театру.
Цікаві факти
Сучасний будинок №5 на площі Григоренка займає ділянку, яка у XIX столітті мала конскрипційний номер 643 2/4 і належала Лоренцу Ронешу. У 1837 році він продав її Карлу Шнайдеру, а згодом власниками стали Тадеуш і Емілія Бонковські. Після смерті Емілії у 1882 році ділянка перейшла до Олександри Устшицької, яка успадкувала триповерхову будівлю з двома господарськими приміщеннями.
У 1907 році ділянку придбав Вольф Кауфманн, а згодом — Якуб Ґрюнер, який у 1912 році розпочав будівництво нової кам’яниці за проектом Юзефа Пйонтковського. Новий будинок включав великі квартири, комерційні приміщення та кінозал. У 1914 році будівництво завершили, а у 1928 році тут відкрився кінотеатр “Марисенька”.
Після Другої світової війни квартири перепланували, а комерційні приміщення зайняло авіаційне агентство. До кінця 1980-х років тут діяв дитячий кінотеатр “Піонер”.
Що тут тепер?
Сьогодні зал “Піонера” (колись кінотеатр “Марисенька”) використовується Львівським академічним театром “Воскресіння”, також в будівлі розташована школа танців, йога-студія, радіостанція, молодіжна організація, магазин меблів, релігійна організація і офіси компанії Amigo Partners.
