Адам Опольський (1878–1943) — архітектор, що зробив вагомий внесок у формування архітектурного обличчя Львова та Стрия на початку ХХ століття. Народився у Журавному, навчався на архітектурному відділі Львівської політехніки, який закінчив у 1904 або 1905 році. Невдовзі після завершення навчання обійняв посаду головного архітектора міста Стрия. У 1908 році став членом Політехнічного товариства у Львові, а згодом — активним діячем архітектурного середовища: 26 жовтня 1925 року його обрано президентом Кола архітекторів, яке діяло при Товаристві, а також членом Сталої делегації архітекторів польських у Варшаві. Приблизно 1915 року Опольський входив до складу Комітету польських техніків у Відні, а також брав участь у журі низки архітектурних конкурсів, зокрема на проєкт ратуші Стрия та будівлю Земельного товариства у Перемишлі.
Опольський заснував у 1908 році власне архітектурно-будівельне бюро у Львові, яке згодом функціонувало на вулиці Франка, 33. У співпраці з архітекторами Ігнатієм Кендзерським, Максиміліаном Кочуром, Адольфом Бароном, а також технічно супроводжуючи проєкти Вітольда Мінкевича, Опольський реалізував чимало промислових, громадських та житлових споруд у стилях сецесії, романтичного модерну, модернізованого класицизму та функціоналізму. Під час Першої світової війни він очолював реконструкцію зруйнованих об’єктів для Центрального управління відбудови краю (Centrala Odbudowy Kraju).
Серед реалізованих споруд у Львові — житловий будинок Леокадії Крафт на вул. Вишенського, 36 (1911–1913), один із зразків романтичного модерну, що нині є пам’яткою місцевого значення; житлова забудова на вул. Вишенського (№ 11–33); будинки на вулицях Чайковського, Котляревського, Франка, Генерала Чупринки, Поповича; корпус шпиталю сестер милосердя св. Вінсента де Поля на вул. Кривоноса, 1а; Гімназія ім. Королеви Ядвіги (нині Інститут патології крові); Католицький дім на вул. Городоцькій, 36 (нині Театр імені Лесі Українки); Дім Польського педагогічного товариства; Дім ремісничого товариства на площі Данила Галицького. У Стрию за його участі зведено будівлі поліції, холодильної фабрики, кавалерійських казарм, а також реалізовано низку шкільних і житлових проєктів.
Опольський також був активним учасником архітектурних конкурсів, зокрема на будівлю банку, Торговий дім Бромільських, гімназію Софії Стшалковської, новий корпус Львівського університету, санаторій у Криниці. Деякі з його конкурсних проєктів отримували відзнаки, хоча й не були реалізовані. У 1910 році він узяв участь у великій архітектурній виставці у Львівському палаці мистецтв.
Адам Опольський поєднав у своїй творчості естетику модерну та пошуки функціональної форми, залишивши по собі численні приклади якісної міської забудови, що й сьогодні є частиною історико-архітектурного середовища Львова