Август Богохвальський (August Bogochwalski, 1864–1909) — архітектор, інженер-будівничий, підприємець і представник львівської архітектурної школи кінця ХІХ – початку ХХ століття. Народився, ймовірно, у Східній Галичині, здобув технічну освіту в будівельному фаху, після чого розпочав свою кар’єру у Львові, де активно працював від 1890 року.
У 1895 році отримав патент (концесію) на самостійне ведення будівництва, що дало йому право діяти як незалежному проєктанту й виконавцю робіт. У тому ж році заснував власну архітектурно-будівельну фірму, яка стала відомою у місті завдяки поєднанню інженерної надійності та художньої виразності споруд.
У творчості Богохвальського простежується багатство стилістичних засобів. У перших реалізаціях він тяжів до форм історизму — насамперед неоренесансу та неоготики, що відповідало естетичним уподобанням кінця ХІХ століття. Згодом його роботи позначені впливом сецесії (модерну): зокрема, у використанні вільних фасадних композицій, асиметрії, пластичних ліплених елементів і флорального декору. Окрему нішу в його діяльності посідали проєкти, в яких використовувалися елементи народного зодчества — архітектор проявляв інтерес до регіональних традицій, особливо в оформленні дахів, фігурних дерев’яних частин, карнизів та вікон.
Богохвальський проєктував переважно чиншові будинки, вілли, доходні кам’яниці, які збереглися у різних районах Львова, зокрема у районах Новий Світ, Кастелівка, а також на тодішніх міських околицях. Він поєднував функціональність і комфорт житла з архітектурною виразністю, що відповідало запитам зростаючого середнього класу міста. Як будівничий, неодноразово виступав виконавцем проєктів інших архітекторів, гарантуючи їхню якісну реалізацію.
Його ім’я регулярно з’являлося в реєстрах міських забудовників, а фірма мала добру репутацію у колі львівських забудовників, підприємців і замовників. Хоча Богохвальський не був широко публічно активним у громадських об’єднаннях, його внесок у міське середовище Львова був відчутним і професійно значущим.
Август Богохвальський помер у 1909 році, залишивши по собі ряд зразків житлової архітектури доби переходу від історизму до сецесії, які сьогодні становлять частину архітектурної спадщини Львова.