Едмунд Жихович (Edmund Żychowicz, 1870–1924) — львівський архітектор, будівничий, підприємець і організатор великого архітектурно-будівельного виробництва доби пізнього історизму та раннього модерну. Один із представників генерації технічно освічених фахівців, які забезпечували високу якість зведення споруд у Львові на межі ХІХ–ХХ століть.
Народився 1870 року. Початкову освіту здобув у Кракові, де навчався у реальній школі. У 1887–1892 роках навчався в Львівській політехніці, яку закінчив із кваліфікацією інженера-будівельника. Вже у 1894 році вступив до Політехнічного товариства у Львові — найавторитетнішої на той час професійної спільноти інженерів та архітекторів Галичини.
Після завершення навчання створив власне проєктно-будівельне підприємство, яке невдовзі стало одним із найбільших і найвідоміших у місті. Жихович зосередився не стільки на авторських проєктах, скільки на масштабній реалізації чужих задумів, зокрема молодших архітекторів. У його фірмі працювали такі визначні представники львівської архітектурної школи, як Владислав Литвинович, Міхал Лужецький, Тадеуш Мостовський, Адольф Піллер, Владислав Садловський, Петро Тарнавецький. Саме за їхніми проєктами підприємство Жиховича звело велику кількість споруд, зокрема житлові кам’яниці, прибуткові будинки, громадські будівлі та інженерні об’єкти.
Жихович мав добре налагоджену будівельну інфраструктуру, включаючи власні майстерні, матеріально-технічну базу, досвідчених робітників та ефективну організацію процесів. Його підприємство стало важливою платформою для реалізації архітектурних проєктів у Львові, особливо в період будівельного буму 1890–1910-х років.
Його діяльність мала велике значення для розвитку львівської забудови — передусім завдяки високому рівню виконання, дотриманню сучасних конструктивних стандартів і співпраці з талановитими архітекторами. Жихович поєднував точність інженера з практичною організаторською вправністю, завдяки чому його фірма залишила по собі сотні якісних і естетичних споруд, які формують обличчя міста й сьогодні.
Помер у 1924 році. Його внесок у архітектурну інфраструктуру Львова — це приклад ефективного поєднання технічної, підприємницької й мистецької складових у справі міського будівництва.