Фердинанд Каслер отримав архітектурну освіту у Львівській політехніці, де навчався у 1902–1907 роках. Вже під час студентських років виявляв лідерські якості, ставши одним із членів керівництва «Спілки студентів архітектури». Це середовище стало для нього важливим стартовим майданчиком, де він знайомився з майбутніми колегами та переймав новітні ідеї, що активно розвивалися на початку XX століття.
Після завершення навчання Каслер розпочав професійну кар’єру у 1908 році, ставши одним із провідних архітекторів у відомій будівельній фірмі Міхала Уляма. Впродовж кількох років він набирався досвіду та працював над важливими проєктами, після чого відкрив власне архітектурне бюро. Його ранні роботи припадають на період сецесії, коли стиль модерну, з його пластичними формами та декоративними елементами, домінував у європейській архітектурі.
Однією з характерних особливостей його підходу була тісна співпраця зі скульпторами, що дозволяло надавати його будівлям виразного художнього образу. Особливо плідною була його співпраця зі львівським скульптором Зиґмунтом Курчинським, чиї роботи прикрашали багато з його архітектурних проєктів. Крім того, Каслер одним із перших у Галичині почав активно впроваджувати залізобетонні конструкції, що дало йому можливість створювати новаторські багатоповерхові будівлі. Одним із найбільш знакових його проєктів стали багатоквартирні будинки Йони Шпрехера на площі Міцкевича, 8, які зводилися впродовж 1912–1921 років і стали важливою частиною архітектурного обличчя Львова.
Окрім професійної діяльності, Каслер відігравав значну роль у житті єврейської громади Львова. Він був членом Ради єврейської громади, гуманітарного товариства «Леополіс Б’ней Бріт» та низки інших громадських і професійних організацій. Його активна участь у культурному житті міста знайшла відображення у тому, що в 1922 році він був обраний до правління Кола прихильників єврейського мистецтва у Львові.
На жаль, його життя трагічно обірвалося під час Другої світової війни – під час німецької окупації він став жертвою Голокосту. Його архітектурна спадщина, однак, залишається важливим свідченням доби, в якій він працював, та його внеску в розвиток львівської архітектури.