У другій половині XIX ст. замість звичного дерев’яного, кам’яного чи цегляного покриття підлоги, набуло популярності покриття з керамічних кахлів. З часом різнобарвні квадратики під ногами та на фасадах стали невіддільною частиною інтер’єру та екстер’єру львівських будинків.
Одні з перших керамічних підприємств у Галичині були відкриті в містах Броди, Гніздичів, Коломия та Дрогобич. У 1888 році Іван Левинський заснував свою першу фабрику на вулиці Крижовій (нині вулиця Генерала Чупринки, 58) під назвою “Фабрика кахлевих печей і будівельних матеріалів”. Це було його перше власне підприємство, яке стало важливим етапом у розвитку керамічного виробництва в регіоні. Три роки потому, Іван Левинський спільно із Юліаном Захарєвичем і Олександром Домашевичем заснував нову керамічну фабрику на Янівській рогатці під назвою «Левинський, Захарєвич і Домашевич». Крім того, вони також відкрили тартак на Клепарові. Ця фабрика щорічно виготовляла близько 10 тис. кв. м. плиток зі штучного каменю, що свідчило про масштабність виробництва.
Перший завод Левинського на Кастелівці спочатку мав лише п’ять працівників, проте вже до 1894 року кількість співробітників зросла до двадцяти п’яти. Таким чином, Іван Левинський став ключовою фігурою у становленні керамічної промисловості в Галичині, залишивши помітний слід в історії цього регіону.
Упродовж 1898-1939 рр. у Львові функціонувало підприємство з виготовлення будівельних та оздоблювальних матеріалів засноване братами Мунд – Мауріцієм, Якубом та Ігнацієм. Брати були активними діячами єврейської громади міста. На жаль, їх спіткала та ж доля, що й більшість єврейських родин Львова під час Другої світової війни.
Ініціали братів Мунд можна знайти на різноманітних об’єктах, проте вони найбільш поширені на плитці, якою облицьовані стіни та підлоги львівських будинків.
Найяскравішим збереженим взірцем продукції фірми є колишній будинок Санделя за адресою вул. Курбаса, 5, так званий “Майоліка Хаус”, фасад і сходова плитка якого облицьовані кахляними виробами братів Мунд.
Завдяки різноманітності виробників у будинках Львова було зосереджено кілька сотень зразків орнаментальних плиток як місцевого виробництва, так і завезених з Австрії, Чехії, Німеччини, Угорщини тощо. Таким чином, утворено своєрідну колекцію метлахських плиток, яка у значних масштабах збережена до сьогодні і яку треба цінувати.
Джерела та література:
Павло Ґранкін, Олесь Нога, Керамічні килими львівських під’їздів, Статті (1996—2007). — Львів: Центр Європи, 2010.
Lviv’s Antique Decorative Floor Tiles Джерело: forgottengalicia
Bracia Mund: How Three Brothers Brought Beauty to Lviv’s Vestibules Джерело: forgottengalicia
Софія ЛЕГІН, 10 виробників кахлів довоєнного Львова Джерело: Фотографії старого Львова
Андрій РОЮК Крайова фабрика кахлевих печей, що перемогла час Джерело:Фотографії старого Львова
Фотографії: forgottengalicia, Бюро спадщини, Фотографії старого Львова
