“Сучасний архівіст — це і піар-менеджер, і економіст, і сканувальник, і архітектор” – Олеся Стефаник

  • 23.12.2022
  • 558 Переглядів

Монастирський комплекс ченців Бернардинів, зведений в першій половині XVII ст. та приховує чимало таємниць.  У цій будівлі гостює не так багато людей, адже тут розташований історичний архів. Напередодні Дня працівників архівних установ поспілкувались з директоркою Центрального державного історичного архіву України у м. Львові Олесею Стефаник про роботу архівіста та діяльність архіву в умовах повномасштабної війни.

Читайте нас у Telegram-каналі про спадщину t.me/spadshyna

В архіві панує особлива атмосфера, в ній оживають самі значущі події та імена

Архіви завжди стояли на зламі епох — минулого, сьогодення і майбутнього. Оскільки, як показує сьогодення, саме архіви є тим міцним фундаментом, на якому базується історична та правова основа держави. Саме архівні матеріали допомагають відмежувати правду від вигадки. Адже у цьому полягає значущість виявлення, збереження, примноження історичної пам’яті, культурних цінностей українського народу. 

“Як архівіст з 30-літнім стажем, зі свого прикладу хочу сказати, що в архіві панує особлива атмосфера, в ній оживають самі значущі події та імена, присутня романтика пошуку, радість знахідок і відкриттів” – розповідає Олеся Стефаник.

Особливість роботи архівіста полягає у поєднанні дуже багатьох напрямків і завдань. Зараз архівна справа перейшла від суто паперових документів до електронного документообігу, оперування цифровими базами даних, створення цифрового контенту. Тому архівіст повинен постійно вдосконалюватися, опановувати нові навички, підходити творчо до своєї роботи.

“Тепер архівна спеціальність входить до спеціальності “інформаційна, бібліотечна та архівна справа”, і головний наголос робиться, як бачимо, саме на інформаційній складовій, адже сьогодні вміння знаходити та подавати інформацію – одне з таких, що має найбільший попит у сучасному світі” – зазначає Олеся Стефаник.

Сучасний архівіст – це і піар-менеджер, і економіст, і сканувальник, і архітектор, адже перед ним стоять небуденні виклики. Але передусім архіви – це про любов до історії, минулого і традицій, у будь-яких їхніх формах і проявах.

Загальна протяжність полиць – понад 12 тисяч  погонних метрів

Центральний державний історичний архів України у м. Львові за змістом документів та фондовими колекціями є один з найбагатших збірок на теренах України та  Центрально-Східної Європи.

Заснований у 1784 р. австрійською владою в келіях монастиря  як Архів  ґродських і земських актів, що став попередником сучасного архіву. З 1939 р. у приміщенні колишнього Державного архіву м. Львова (таку назву з 1933 р. носив Архів ґродських і земських актів) створено і розміщено історичний архів (сучасна назва – Центральний державний історичний архів України, м. Львів). 

Архівосховища розміщені у будівлях Бернардинського монастиря (пл. Соборна, 3а)  та  Королівського арсеналу (вул. Підвальна, 13), зведених на початку XVII ст., які є пам’ятками  архітектури національного значення та розташовані на території внесеній до Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

Фонди архіву формували упродовж кількох століть, а документи різних історичних епох є невичерпним джерелом інформації для дослідження історії не лише України, а й країн Центральної та Східної Європи. Документи стосуються історії багатьох європейських країн, їх зв’язків з історією Галичини.

Архів налічує 765 фондів, понад 1 млн. 119 тис. од. зб. за 1233 – 1944 рр. Архів зберігає документи різних історичних епох: унікальні документи Національного архівного фонду України – берестяні грамоти XII ст., колекції Галицько-Волинської держави (ХIII-ХIV ст.), Великого Литовського князівства й Речі Посполитої (ХІV-ХVШ ст.), Австрійської та Австро-Угорської монархії (1772-1918), Західноукраїнської Народної Республіки (1918-1919), Української Народної Республіки (1917-1921), міжвоєнної Польщі (1919-1939), часів радянської влади (1939-1941).

Робота з архівними справами: як реставрують документи

У структурі архіву є відділ мікрофільмування та реставрації документів, у якому працюють 7 реставраторів архівних та бібліотечних матеріалів і 1 палітурник. Усі вони професіонали за кожним з яких – сотні врятованих документів. Реставрація документів – одна з важливих ділянок роботи архіву.

Основною метою реставрації є відновлення документів, повернення їм первинного вигляду та покращення їх зовнішнього вигляду, а також консервація документів. Реставрація документів виконується з урахуванням характеру і ступеня пошкоджень, зберігаючи при цьому ознаки автентичності документів і не створюючи труднощів для їх подальшого використання. Документи реставрують з відтворенням початкової або близької до неї форми, а основи документів очищають і зміцнюють. Перед реставрацією документи знепилюють, промивають, а при необхідності проводить знищення біологічних шкідників на документах (дезінфекція документів).

Як правило, після консерваційних робіт розпочинають етап реставрації документів. Так, в деяких випадках необхідна проклейка паперу та інші дрібні ремонтні роботи. Це особливо актуально для пожовклого та старого пошкодженого паперу. Відсутні фрагменти заповнюють папером, підібраним за кольором і часом його виготовлення. Вставки повинні відповідати носію інформації за зовнішніми ознаками та матеріалом. 

Існує декілька технік для відновлення давніх документів, серед яких можна виокремити методи із застосуванням паперу і марлі. Аналіз реставраційних заходів розробляється індивідуально.

Діяльність архіву в умовах повномасштабної війни

В умовах воєнної агресії основний акцент роботи спрямований на забезпечення збереженості архівних документів, їх реставрацію та оцифрування. “Війна стала для нас суттєвим викликом для згуртування у спільній боротьбі проти ворога не лише на полі бою, але й у культурній сфері. Будь-який виклик має свій спосіб і форму відповіді. Для нас, архівістів, це стало своїм другим фронтом. Архів працює у звичному режимі з першого дня повномасштабного вторгнення. В перші дні війни архівісти проводили необхідні заходи для забезпечення збереженості нашої архівної спадщини, охорони найціннішої частини архівних збірок, яка була переміщена в безпечне місце. Завдяки благодійній допомозі колег з Польщі, Німеччини, Франції та Естонії, архів отримав спеціальні евакуаційні мішки, теки з безкислотного картону, осушувачі, пластикові ящики та контейнери для транспортування архівних документів. Посилені протипожежний та охоронний режими зберігання. Особлива увага приділена стабілізації температурно-вологісного режиму зберігання” – зазначила директорка.

Також Олеся Стефаник поділилась успіхами  з налагодження співпраці з міжнародними партнерами та організаціями: “у березні-квітні та жовтні 2022 р. здійснено резервне копіювання та завантаження цифрових копій архівних документів та довідкового апарату  ЦДІАЛ у хмарні сховища норвезьких та німецьких компаній.

Налагоджено співпрацю із фондом “ALIPH – міжнародний альянс захисту спадщини в зонах конфлікту” (Швейцарія), проведено зустрічі з представником Міжнародного Альянсу із захисту спадщини у зонах конфлікту – програмним директором Майєю Комінко. 

Започаткували співпрацю та підписали угоду з міжнародним єврейським генеалогічним товариством “JewishGen, Inc.” (м. Нью-Йорк, США) щодо купівлі планетарного сканера та оцифрування архівних документів.

Провели онлайн-зустрічі з представниками компанії “KEEP Solutions” у м. Бразі (Португалія) для створення тематичного інформаційно-освітнього онлайн-ресурсу з метою популяризації та доступності цифрових копій документів, що зберігаються у ЦДІАЛ. 

Колеги з Японії, а саме за сприяння керівника відділу культури уряду Префектури Токусіма Хідешіге Масуда,  надали японський реставраційний папір для лабораторії мікрофільмування та реставрації документів архіву.”

Щодо дій в екстрених ситуаціях, то ми маємо нормативні документи, методичні рекомендації та інструкції, де  прописаний алгоритм дій у надзвичайних ситуаціях і відповідно до яких будемо працювати в екстремальних випадках. Жорстокість цієї війни показала, що на території України зараз немає повністю безпечних місць.

 Про реставраційні роботи інтер’єрів та плани на майбутнє

Оскільки архів розташований в історичній будівлі – колишньому Бернардинському монастирі, збудованому у 1600-1630 рр., наявність настінних розписів та інших елементів архітектурного декору – не дивина. Стелі сховищ архіву прикрашені чудовими розписами, які відреставровані та законсервовані фахівцями.

У 2007 р., під час проведення ремонтних робіт в робочих кабінетах, були виявлені настінні розписи в одній з кімнат архіву. Проведено фахові дослідження, за результатами яких встановлено, що  розписи датовані приблизно початком XVIII ст., і виконані, ймовірно, одним з монахів бернардинців. Фахівці провели підготовчі роботи з відновлення фресок. Передбачалося кілька етапів робіт — розчищення, реставрація, законсервування розпису. На цей момент, відреставрований один елемент розпису – постать монаха-бернардинця.

Зараз архів працює над реалізацією Програми оцифрування архівних інформаційних ресурсів, укладеної на 2022-2025 рр., в межах якої планується створити понад 1 млн. копій. Для оцифрування вибрані найбільш запитувані та актуальні фонди, а саме: документи найдавнішого періоду (ХV-ХVІІІ ст.) – актові книги, матеріали місцевого самоврядування (магістратів та громадських урядів) міст та містечок Галичини; документи генеалогічного характеру (в першу чергу, метричні книги), фонди особового походження, які висвітлюють різні аспекти соціально-політичного та культурного життя краю. Реалізація Програми здійснюється у тісному співробітництві з міжнародною корпорацією FamilySearch International та компанією OSG Records Management.

Архів активно оприлюднює довідковий апарат та цифрові копії документів на власному сайті, де вже розміщено 700 описів та понад 3000 справ з 4 фондів. У перспективі – доповнення довідкового апарату шляхом оприлюднення вже оцифрованих розділів традиційного карткового систематичного каталогу архіву. 

У планах на майбутнє – ремонт приміщень архіву та відкриття повноцінного читального залу для дослідників.

Текст: Юлія Свищ

Фото: Бюро спадщини, ЦДІАЛ