У львівській сецесійній архітектурі значну роль відіграють символіка та алегорія, а також скульптура, рельєфи та декоративні елементи. Ці елементи часто відображають філософські, національні та культурні теми. Фасади у стилі сецесії вирізняються високою орнаментальністю, багатством деталей та різноманіттям маскаронів.
Маскарони в сецесійній архітектурі Львова зазвичай розташовані на фасадах будівель у вигляді скульптурних облич або гротескних фігур. Вони виконують як декоративну, так і символічну функції, додаючи естетичну родзинку та викликаючи певні емоції у спостерігачів. Маскарони можуть передавати широкий спектр емоцій та виконувати різноманітні ролі залежно від архітектурного контексту.
У різні періоди розвитку львівської сецесії спостерігалися зміни в стилі та орнаментальному підході. Зміна стилю від орнаментальної сецесії до раціональної призвела до перетворень у використанні декоративних елементів, проте маскарони залишалися актуальними, додавши характеру та індивідуальності архітектурним композиціям.
У львівській архітектурі трапляються різні типологічні групи маскаронів, які відображають архітектурні стилі та естетичні уподобання того часу.
У Львові XIX–початку XX ст. маскарони, які відображають парні образи чоловічих і жіночих фігур, були поширеним елементом архітектурно-декоративного мистецтва. Вони символізували єдність та гармонію між двома половинами. Чоловічі маскарони відображали силу, мужність і мали захисну функцію для будівлі.
На фасадах будівель по вулицях Львова можна помітити різні образи маскаронів. До прикладу, рельєфне обличчя молодого чоловіка в овальному медальйоні-картуші, композицію якого доповнено елементом моди того часу – бантом під підборіддям та гірляндами з лаврового листя – символу слави, пошани й значущості, можна побачити на фасадах кам’яниць по вул. К. Левицького, 102 (1906–1908 рр.), Снопківській, 31 (бл. 1910 р.), О. Степанівни, 12 (бл. 1910 р.) та Я. Головацького, 22 (бл. 1910 р.). Ці ідентичні образи, очевидно, є близькими до образу важливої особистості початку XX ст. та можливо зображають видатного польського піаніста, диригента та композитора Ігнація Яна Падеревського.
Аттик кам’яниці по вул. А. Горської, 5 (арх. А. Остен, ск. Т. Оркасевич, 1913 р.) декорований маскаронами з образом молодого чоловіка із вусами та коміром сорочки й верхнього одягу довкола шиї. Фасад цієї споруди вирізняється скульптурним оздобленням на тему повстання під проводом Т. Костюшка, виконаним Т. Оркасевичем. Рельєфні обличчя, можливо, відображають портретний образ власника, і відповідно замовника декору на фасаді, тогочасного мешканця міста – Шимона Малохлєба.
У деяких випадках маскарони відтворюють жіночі образи в етнічних головних уборах. Ці образи часто супроводжуються намистом та іншими елементами етнічного костюма, що має символічне значення. Часто за розміром намистин та кількістю низок намиста, визначали соціальний статус жінки. На львівських маскаронах намисто часом доповнено дукачами («монетами»). Такі маскарони демонструють різноманітність типажів міського життя тогочасного Львова.
Рельєфні маскарони з жіночими образами з виразним підборіддям, вузькими устами та тонким носом поширені в оздобленні багатьох будинків сецесійного стилю. До прикладу прикрашають фасади будинків на вулиці Богомольця, Грицька Чубая, Руданського.
А також простінки між вікнами другого поверху кам’яниці по вул. Д. Вітовського, 5а (арх. К.-Ю. Драневич, ск. Ю. Шебеста, 1906 р.). Художній образ доповнено елементами етнічного костюма – очіпка, комірця, підв’язаного стрічкою та трьох низок коралів на шиї. Інший етнічний жіночий образ із намистом та дукачами на шиї декорує кронштейн балкона третього поверху кам’яниці по вул. М. Вороного, 3 (арх. К. Отто або Я. Шульц, 1908-1909 рр.). Рельєфні обличчя ритмічно повторюються на площині фасаду кам’яниць. Вони доповнені улюбленим мотивом сецесії – звивистими лініями, що спускаються донизу, створюючи особливу атмосферу на площині екстер’єру.
Загалом, маскарони Львова XIX – початку XX ст. відтворюють різні образи та типажі, використовуючи атрибути, щоб підкреслити їх характерні риси та виразність.
За матеріалами:
Кукіль Лідія “Антропоморфні образи маскаронів у львівській архітектурно-декоративній пластиці ХІХ – поч. XX ст.”
Lidiya Kukil “Mascarons in the Architecture of the Late Lviv Secession in 1908-1914 in Ukraine: Ideas and Manifestations”
Фото: Бюро спадщини у Львові, Центр міської історії
