Львівський національний університет ім. І. Франка був заснований у 1661 році як єзуїтська академія. Це один із найстаріших університетів у Східній Європі та найстаріший в Україні. Протягом своєї історії університет переживав різні періоди, зокрема часи, коли місто Львів входило до складу Польщі, Австрії та Радянського Союзу. Наприкінці ХІХ ст. виникла потреба у побудові окремого корпусу для бібліотеки університету. Новий проєкт розробляли за рекомендаціями Вільгельма Гааса – директора бібліотеки університету в Ґраці, а в 1899 р. над проєктом працював інженер Георгій Пежанський, котрий за побажанням бібліотекарів збільшив площу книгосховища, а також додав фасадам будівлі багатшої оздоби. Проте найцікавіше приховували стіни будівлі. Головна читальна зала була оздоблена розписами авторства Юліана Макаревича. Також у залі збережено автентичні книжкові шафи.
У 1904 р. розпочали оздоблювати приміщення Головного читального залу бібліотеки університету на вул. Драгоманова, 5. Приміщення прикрашено стилізованими орнаментами, символічними зображеннями та латинськими та грецькими сентенціями, що нагадували про античні джерела класичного університету, пояснювали його структуру та провіщали вічне буття.
Розписи символізують чотири факультети, якими Львівський університет розпочинав свою історію. «Ми бачимо символіку теологічного факультету, що відображає Скинію Завіту, дерево з 12-тьма гілками (12 колін Ізраїлевих – образ Старого Заповіту) та райдугу, як символ заповіту між Богом і людьми, та означення «Логосом» простору пізнання і творення науки. Другим представлено юридичний факультет: орел кидає камінь на змія, що символізує підступ, але водночас викарбуваний на камені фрагмент Цицеронового вислову нагадує правникам про те, що буква закону не повинна здолати його духу. Медичний факультет, з якого постав теперішній Медичний університет, символізує чаша з феніксом та саламандрою, тоді як крилатий кінь Пегас символізує філософський факультет», – пояснив Василь Кметь.
Також на стелі читального залу помітно темного метелика, який чомусь опинився в приміщенні. Він не єдиний крилатий мешканець цього простору: навколо нього розташовані чудово промальовані сови-мінерви та крилаті книги, створюючи дивний застиглий вінець. Ці зображення, розташовані майже під самою стелею, були частково зруйновані авіабомбою наприкінці 1944 р. Через недбале ставлення радянських реставраторів частина з них була втрачена.
Ці зображення символізують концепцію розуміння цілей університету, які були декларовані ще Яном Казимиром. В аренді (частина документа, в якій обґрунтовуються теоретичні філософські підстави прийнятого юридичного рішення), виданій ним, були слова: «Сова – Мінерва, пролетівши попід хмарами, осіла в гнізді білого орла, для того, щоб вивести нащадків на радість дітям». Мінерва тут є символом приналежності до класичної та всебічної системи освіти, а політ над хмарами говорить про універсальність та неупередженість науки. Ця оздоба та антураж має повертати нас до великої європейської цивілізації, творити відчуття єдності з тим, що дало початок масштабному інтелектуальному простору, частиною якого є читач.
Зображення вписані у простір арок склепіння і своїми лініями ритмічно повторюють вигини стін. Водночас між архітектурою та живописом зберігається певна дистанція, що обумовлена об’ємним трактуванням фігур і оригінальною гамою кольорів. Важливою частиною інтер’єру є також велика металева галерея другого ярусу з симетричними спіральними сходами. В декорі огорожі домінує орнаментальний мотив стилізованих квітів (майстерня Ю. Свободи).
Джерела та література:
Бірюльов Ю. Мистецтво львівської сецесії
Простори Габсбурзького університету (1784-1914), джерело
Христя Малиш, Шевченко для селфі, або Їздець по-львівськи, джерело
Воронкова І.С., Еволюція просторів бібліотек вищих навчальних закладів України (на прикладі найстаріших університетів), джерело
Музей написаного слова з багатолітньою історією: екскурсія Науковою бібліотекою Львівського університету, джерело
Фото: Бюро спадщини
