Дизайн Ар-нуво в інтер’єрі відмовляється від чітких ліній, надаючи перевагу плавним обрисам, що нагадують вигнуті стебла рослин. Ці природні форми й вигини можна побачити в меблях, сходах, столярці, дизайні меблів, що є головною особливістю стилю і його основним акцентом.
Колірна гама дизайну переважно природна – білий, кремовий, пісочні відтінки, які часто поєднуються з квітковими мотивами та дерев’яними тонами. Ар-нуво передбачає поєднання різноманітних матеріалів: дерева, скла, каменю тощо. Це дозволяло створювати багатошарові, текстуровані поверхні, які надавали простору глибини та привертали погляд.
В сецесії використовували як симетричні, так і асиметричні композиції. Популярними були рослинні орнаменти (маки, лілії, маргаритки, магнолії, айстри), а також романтичні зображення жіночих фігур на тлі пейзажів. Верхній плафон часто декорувався мотивами літнього неба з хмарами, птахами та метеликами, що створювало відчуття гармонії з природою.
Львів, перебуваючи на культурному пограниччі між латинською та візантійською культурами, став сприятливим середовищем для розвитку сецесії. Однак “новий стиль” суперечив консервативним настроям місцевих жителів, оскільки відходив від класицизму в бік авангарду. Тому львівська сецесія була більш стриманою і скромною порівняно з віденською, її часто поєднували з народними стилями. Наприклад, це можна побачити в кам’яниці Йозефа Горнунга на вулиці Франка, 66, та в будинках поблизу школи для незрячих на тій самій вулиці.
В інтер’єрі широко використовували кольорову підлогову плитку, вітражі, тоноване та мальоване скло, бронзові та латунні деталі (поштові скриньки, клямки, люстри), розписи стелі вестибюля та сходових кліток. Новітнім стало облицювання кольоровими керамічними плитками стін вестибюлів. Помешкання декорували гобеленами, шпалерами, розписами, як це можна побачити в історичних фото інтер’єрів будинку Сегаля, що на вул. М. Скорика, 6.
Однією з окрас раннього сецесійного інтер’єру була кахляна піч, переважно в одному тоні, що дозволяло створити ансамбль з іншими елементами декору. Усі поліхромні твори виконувалися вручну, що відповідало принципу неповторності кожного твору.
Львівська дослідниця та історикиня архітектури Тетяна Казанцева стверджує, що в українській сецесії наслідували поліхромну модель української хати зі світлим фасадом та кольоровими майоліковими вставками, а також високим темним ґонтовим дахом. В інтер’єрі широко використовували розписи, травлене скло вікон та дверей, а кольоровим акцентом була піч з кахлями, розписаними в народному стилі (будинок товариства “Дністер”).
У будівлях раціональної сецесії (1908-1912 рр.) використовували зелену столярку та бронзові деталі. В інтер’єрах стіни облицьовували плитами штучного мармуру різних відтінків або панелями буазері (пл. Соборна, 7). Підлога була викладена керамічною плиткою або плитами штучного каменю, використовувалися тераццо та мозаїчна підлога. Вітражі та розписи набували монументальності та різноманіття вирішень, іноді присутні мозаїчні панно з рослинними мотивами. Латунні та бронзові деталі і надалі залишалися популярними. Натомість барельєфи почали тонували, а це розмивало відмінність між розписом та скульптурою, відповідаючи принципу синтезу мистецтв.
Стиль ар-нуво в інтер’єрі – це про поєднання природних мотивів, плавних ліній, багатства матеріалів і декоративних деталей. Він вніс особливу вишуканість та унікальність кожному простору, віддаючи шану природі та мистецтву. У Львові цей дизайн адаптували до місцевих умов, залишаючи стриманішим, але зберігши його витончену естетику.
Джерела та література: Еволюція поліхромії в архітектурі Львова 1870-х – 1930-х рр. Т. Є. Казанцева;
Грималюк Р. Вітражі Львова кінця XIX – початку XX століття.
Фото: Бюро спадщини у Львові, Oleksandra Provozin, KARP Restorer
